ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.02.2007 | Справа №2-27/17423-2006А |
За позовом – Паливно - енергетичний комплекс “Современник”, м. Сімферополь, вул. Київська, 73.
До відповідача – ДПІ в м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул. Мате Залкі, 1/9.
Про скасування податкових повідомлень - рішень.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Топоріщевої Т. П.
представники:
Від позивача – Сураєва І.А., дов. у справі; Аметова Е.М., дов. у справі.
Від відповідача – Вінник М.Ю., дов. у справі; Шугалка Д.І., дов. у справі.
Сутність спору: Позивач звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою про відміну податкових повідомлень – рішень ДПІ в м. Сімферополь від 06.05.2006 р. №0005482301/0, №0005472301/0; від 05.06.2006 р. №0005482301/1, №0005472301/1; від 04.08.2006 р. №0005482301/2, №0005472301/2; №0005482301/3, №0005472301/3.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що ним повністю дотримані всі необхідні умови для здійснення права на включення сум витрат до валових витрат для обчислення бази оподаткування по податку на прибуток. Законодавством України не передбачено процедуру направлення запитів від покупця на адресу контролюючих органів за місцем реєстрації постачальника, з яким укладається угода для встановлення його правоздатності. Позивач не може розпологати даними про дійсність або недійсним статутних документів своїх контрагентів. Від всіх контрагентів отримані всі належним чином оформленні податкові накладні на суму ПДВ, копії свідоцтв платників ПДВ від постачальників товарів і послуг. Таким чином, позивач вважає, що він правомірно включив суми ПДВ по вказаним поставкам і послугам до податкового кредиту за відповідні податкові періоди з повним правом запису в книзі придбання товарів і включення сум ПДВ до декларації.
Крім того, позивач вказав на той факт, що угоди з контрагентами до того моменту як їх статутні документи було визнано недійсними.
При таких обставинах справи, позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до заяви від 12.10.2006 р. позивач просить скасувати спірні податкової повідомлення – рішення.
Вказану заяву відповідач отримав у судовому засіданні. Суд прийняв до уваги вказану заяву.
Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що факт незаконності створення підприємств – постачальників встановлено вступившими в законну рішеннями судів. Як встановлено судами, засновники, які начебто заснували вказані підприємства, статутні документи не складали і не підписували. Не вносили свого особисто майна і коштів, у фінансово – господарської діяльності підприємств участі не приймали, на ведення фінансово – господарської діяльності нікого не уповноважували. Дані підприємства використовувалися іншими особами для здійснення незаконної діяльності. Вказані обставини, за думкою відповідача, свідчать про те, що в господарських операціях з позивачем від імені підприємств – постачальників на боці продавця діяли особи, які не могли мати законних підстав на здійснення цих операцій і підпис документів бухгалтерського та податкового обліку, податкової звітності.
У відповідності до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не відносяться до складу валових витрат любі витрати, не підтверджені відповідними первинними документами. Внаслідок цього, за думкою відповідача, первинні документи, підписані від імені постачальників позивача невстановленими особами, не дають права на віднесення витрат на придбання товарів у цих постачальників до складу валових витрат, оскільки не підтверджені виданими, у встановленому законом порядку, первинними документами.
Також відповідач вказав, що всі екземпляри податкових накладних підписуються особою, яка уповноважена платником податку здійснювати продаж товарів ( робот, послуг ) і зкріплятися печаткою такого платника податку - продавця. Видані контрагентами позивача податкової накладні не дають права на податковий кредит позивачу. Оскільки є недійсними на тій підставі, що підписані не уповноваженими особами, що здійснювали незаконну діяльність і видані особами, які не є платниками ПДВ.
Відповідач вважає, що позивач по вищевказаним операціям не поніс яких – небудь витрат в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах як компенсація вартості товарів, а також не платив яких – небудь сум податків на додану вартість, однак збільшив валові витрати по даним операціям і відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту. Відсутність яких – небудь розрахунків з постачальниками пдтверджується наявною кредиторською заборгованістю з цими постачальниками по рахунку 685.2
На підставі викладеного, просить у позові відмовити.
У додатку до заперечень відповідач повідомив про те, що в рішеннях судів вказані конкретні дати, з яких господарська діяльність вказаних суб’єктів є незаконною. Господарські операції позивача проведено після цієї дати. Таким чином, відповідач вважає, що шляхом внесення до складу валових витрат і податкового кредиту Позивач ухиляється від сплати до бюджету значних сум податкових платежів, фактично нічого не сплачуючи.
На підставі викладеного, просить у позові відмовити.
18.12.2006 р. в судовому засіданні судом було ухвалено продовжити строк розгляду справи, в порядку ст.. 102 КАСУ, за згодою сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
В С Т А Н О В И В :
В період з 06.03.2006 р. по 14.04.2006 р. ДПІ в м. Сімферополь було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р.
По результатам перевірки було складено акт №2760/23-2/24870616 від 21.04.2006 р.
Під час проведення перевірки перевіряючими було встановлено порушення п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Донараховано податку на прибуток за 2005 р. у розмірі 336104 грн.: в тому числі в 2 кварталі 2005 р. – 315202 грн., в 4 кварталі 2005 р. – 20902 грн.
Також встановлено порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Донараховано ПДВ за 2005 р. – 452499 грн. ( в тому числі за квітень – 348716 грн., за травень – 516 грн., червень – 55167 грн., липень – 657 грн., вересень – 553 грн. , жовтень – 951 грн., грудень – 45939 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесені податкові податкові повідомлення – рішення: № 0005482301/0 від 06.05.2006 р., відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку на прибуток у розмірі 466365,2 грн., з якого 336104,00 основного платежу, 130261,2 грн. штрафних санкцій. А також №0005472301/0 від 06.05.2006 р., відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку на додану вартість у розмірі 678748,50 грн., з якого 452499,00 грн. основного платежу і 226249, 50 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся в адміністративному порядку зі скаргою до ДПІ в м. Сімферополь.
По результатам розгляду первинної скарги, ДПІ в м. Сімферополь було винесено рішення від 24.05.2006 р. вих. №19510/10/25 –0, відповідно до якої у задоволенні скарги було відмовлено, а податкові повідомлення – рішення залишені без змін.
По результатам розгляду було винесено податкові повідомлення – рішення № 0005482301/1 від 05.06.2006 р. і №0005472301/1 від 05.06.2006 р. у тих же розмірах.
Не погодившись з вказаним позивачем звернувся з повторною скаргою до ДПА в АР Крим.
ДПА в АР Крим було винесено рішення про результати розгляду повторної скарги від 27.07.2006 р. №1618/10/25 – 007, відповідно до якого повторна скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення – рішення залишені без змін.
По результат розгляду скарги було винесено також податкові повідомлення – рішення №0005482301/2 від 04.08.2006 р. і №0005472301/2 від 04.08.2006 р. у тих же розмірах.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся зі скаргою до ДПА в України.
По результатам розгляду вказаної скарги ДПА В Україні було винесено рішення від 06.10.2006 р. №11325/6/25-0215, відповідно до якого у задоволенні скарги було відмовлено, а податкові повідомлення – рішення залишено без змін.
По результатам розгляду скарги було винесено було винесено також податкові повідомлення – рішення №0005482301/3 від 20.10.2006 р. і №0005472301/3 від 20.10.2006 р. у тих же розмірах.
При таких обставинах справи, позовні вимоги необхідно задовольнити виходячи з наступних підстав.
В ході перевірки було встановлено, що позивач допустив завищення скоригованих валових витрат у 2005 р. на суму 1260808 грн. ( в тому числі у 2 кварталі 2005 р. – 1260808 грн. ).
Судом встановлено, що позивачем було укладено договори постачання з наступними контрагентами:
- від ПП “Древал” отримані послуги по обслуговуванню резервуарів для паливно – мастильних матеріалів по податкової накладної №3234 від 28.04.2005 р. на суму 98100 грн. ( ПДВ – 19620 грн.);
- від ТОВ “Леокос” отримано паливо по податкової накладної №49 від 01.03.2005 р. ( проведено по податковому і бухгалтерському обліку у 2 кварталі 2005 р. ) на суму 198749,00 грн. ( ПДВ 39750 грн. );
- від ПП “Час” отримано паливо по податкової накладної №1254 від 01.04.2005 р. на суму 391231 грн. ( ПДВ – 78246 грн. );
- від МПП “ЛугКонд” отримано консалтингові послуги по податкової накладної №266 від 30.04.2005 р. на суму 229697 грн. ( ПДВ – 45939 грн. ) – проведено по бухгалтерському обліку у 4 кварталі 2005 р. ( грудень 2005 р. ), №268 від 30.04.2005 р. на суму 71103 грн. ( ПДВ - 14221 грн. );
- від ТОВ “ДАН” отримано паливо по податкової накладної №158470 від 01.06.2005 р. на суму 271928 грн. ( ПДВ – 54386 грн. );
Також від ПП “Карат – Центр” отриманий ПДВ по податкової накладної №822 від 15.04.2005 р. – 91940 грн.; від ПП “Домініка” отримано ПДВ по податкової накладної №861 від 26.04.2005 р. – 14036 грн.; №862 від 26.04.2005 р. – 31045 грн., №863 від 26.04.2005 р. – 53619 грн., №864 від 26.04.2005 р. – 5400 грн.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України “”Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – це будь – яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Однак в матеріалах справи наявні первинні документи позивача по справі, які в повної мірі підтверджують віднесення понесених витрат підприємства до складу валових.
Відповідно до п. 1. 7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити, передбачені цим підпунком.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно до п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
В матеріалах справи наявні всі необхідні податкові накладні, що підтверджують право позивача на податковий кредит. Дослідивши вказані податкові накладні, суд дійшов висновку вони складені у чіткої відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість датою виключення платника ПДВ та анулювання свідоцтва платника ПДВ, яке відбувається у випадках прийняття судом рішення про відміну державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду ( господарського суду ), є відповідна дата прийняття рішення.
Судом було встановлено, що постачальник позивача статутні документи ПП “Древал” рішенням Лутугінського районного суду в Луганської області №4647/10 від 22.03.2004 р. визнані недійсними.
Також рішенням Господарського суду м. Київа від 27.12.2005 р. за №2-2286/2005 визнані недійсними з моменту реєстрації статні документи. свідоцтво про держреєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, протокол зборів засновників ТОВ “Леокос”.
Відповідно до рішення Перевальського районного суду Луганської області від 27.01.2006 р. скасовано державну реєстрацію ПП “Час”.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганськ від 26.08.2004 р. визнано недійсними статутні документи МПП “ЛугКонд” з моменту реєстрації підприємства, визнана недійсною реєстрація як платника ПДВ.
Рішенням Оболонського районного суду м. Київ від 27.02.2003 р. визнано недійсним державна реєстрація ТОВ “Дан”.
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.05.2005 р. по справі №12/212 припинено юридичну особу – ПП “Карат – Центр”, актом №12905 вирішено анулювати свідоцтво платника ПДВ, дата анулювання свідоцтва 19.05.05 р.
Рішенням господарського суду Луганської області №12/47 пн. від 03.10.2005 р. припинено юридичну особу припинено юридичну особу – ПП “Домініка”.
З 01.01.2004 р. вступив в силу Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.
Відповідно до ст.. 179 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом не вбачається, що при укладанні договорів з постачальниками було порушено якась з вищенаведених умов.
Відповідно до ст..ст.. 9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” для платників податків не передбачено право або забовязання вимагати від іншого платника податку будь – яких відомостей ( у тому числі і відомостей про реєстрацію платника податку, ведення будь – яких бухгалтерських книг, журналів та інше ).
Відповідно до ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
До того ж, ПП “Домініка” рішенням Господарського суду Луганської діяльності припинило господарську діяльність 03.10.2005 р. Угода між позивачем і ПП “Домініка” укладена була 26.04.2005 р., в той час коли державну реєстрація ПП “Домініка” не було відмінено.
ПП “Карат –центр” припинено по рішенню суду 19.05.05 р. Однак договори з даним підприємством і позивачем було укладено в період з 31.01.2005 р. по 15.04.20005 р.
Статутні документи ТОВ “Леокос” визнані недійсними 27.12.2005 р. А угода між позивачем і ТОВ “Леокос” була укладена 01.03.2005 р.
Статутні документи ПП “Час” визнанні недійсним рішенням суду 27.01.2006 р., а угода між позивачем і ПП “Час” була укладена 30.04.2005 р.
До того ж треба зауважити, що угоди, укладені між позивачем і його постачальниками недійсними у встановленому законом порядку не визнані.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів того факту, що контрагенти позивача не виконали свої забовязання перед бюджетом. Заперечення відповідача ґрунтуються тільки на інформації про те, що статутні документи контрагентів позивача визнані недійсними в судовому порядку. А те, що угоди фактично сторонами не виконані відповідачем документально не доведено, не виконання угод позивачем і його контрагентами відповідач тільки припускає.
Для розгляду справи по суті, судом було надіслано запити до відповідних органів державної податкової служби. Однак в матеріалах справи не знайшли підтвердження доводи відповідача про те, що контрагенти позивача не перераховували податок на додану вартість до державного бюджету України. Зустрічні перевірки проведені також не були.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.
Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.
Суд дійшов висновку, що в даному випадку, відповідачем ніяких дій, спрямованих на ухилення або приховування від оподаткування доходів не було.
Суд вважає, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації статутних документів і свідоцтва як платника ПДВ постачальників позивача не є підставою для визнання здійснених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, тому що його контрагенти по договору можуть нести відповідальність якщо є вина.
При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Сімферополь №0005482301/0 від 06.05.2006 р., №0005472301/0 від 06.05.2006 р.; №0005482301/1 від 05.06.2006 р., №0005472301/1 від 05.06.2006 р.; №0005482301/2 від 04.08.2006 р., №0005472301/2 від 04.08.2006 р.; №0005482301/3 від 20.10.2006 р., №0005472301/3 від 20.10.2006 р.
3.Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 ) на користь паливно - енергетичного комплексу “Современник”, м. Сімферополь, вул. Київська, 73, (п/р 26007515421331 в КРФ АКБ УСБ м. Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 24870616 ) 3,40 гривень держмита.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.