ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 418
РІШЕННЯ
Іменем України
15.12.2006 | Справа №2-28/16699-2006 |
За позовом – Державного підприємства Євпаторійський морський торговельний порт, м. Євпаторія,
до відповідача – Державного підприємства “Ялтинський морський торговельний порт”, м. Ялта,
про стягнення 10 558,27 грн.
Суддя С.М. Альошина
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – Самойленко П.В. - юрисконсульт порта, довіреність № 689 від 25.05.2006 р.
Від відповідача – не з’явився (клопотання)
Суть спору:
Державне підприємство Євпаторійський морський торговельний порт, м. Євпаторія, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Державного підприємства “Ялтинський морський торговельний порт”, м. Ялта, про стягнення 10 558,27 грн. пені за прострочення грошового зобов’язання по сплаті поставленого морського піску.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Крім того, представник Державного підприємства Євпаторійський морський торговельний порт, м. Євпаторія, у засіданні суду надав лист від 15.12.2006 р., в якому підтвердив, що пеня в сумі 10 558,27 грн. відповідачем, на день розгляду справи, не погашена.
Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, вимоги ухвал господарського суду АР Крим від 06.10.2006 р., від 10.11.2006 р. та від 01.12.2006 р. не виконав, однак, 13.12.2006 р., направив на адресу господарського суду клопотання, в якому просив розглянути дану справу без участі його представника.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В :
12.01.2005 року між Державним підприємством Євпаторійський морський торговельний порт, м. Євпаторія, та Ялтинським морським торгівельним портом, м. Ялта, було укладено договір № 2 про постачання піску, з додатками (діяв до 31.12.2005 року).
Згідно з п. 1.1. Розділу 1 договору № 2 від 12.01.2005 р. порт здійснював видобування та постачання піску за умовами франко – борт судна поданого за ініціативою покупця до причалу грузового району у Донузлаві, в обсязі 20 000 тон щомісяця. Обсяг постачання міг бути змінений за згодою сторін.
16.01.2006 року між сторонами було укладено договір № 5 про постачання піску, з додатками.
Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 договорів № 5 від 16.01.2006 р. порт здійснював постачання піску за умовами франко – борт судно поданого за ініциативою покупця до причалу грузового району у Донузлаві. Обсяг постачання визначався за згодою сторін.
Згідно з пунктами 1.2. Розділів 1 договорів № 2 від 12.01.2005 р. та № 5 від 16.01.2006 р. покупець повинен був сплачувати порту вартість піску та інші платежі, передбачені даними договорами.
За даними позивача, Державне підприємство Євпаторійський морський торговельний порт, на виконання умов вищевказаних договорів, у період з 05.12.2005 року по 26.08.2006 року, здійснювало Ялтинському морському торговельному порту постачання піску.
Відповідно до вимог п. 2.3. договору № 2 від 12.01.2005 року, покупець повинен був сплачувати вартість, кожної судової партії піску по факту відвантаження, але не пізніше 5-ти банківських днів з моменту закінчення відвантаження.
Згідно з 2.3. договору № 5 від 16.01.2006 року, оплата покупцем вартості кожної судової партії піску повинна була здійснюватись протягом 2-х банківських днів з моменту виходу навантаженого судна з порту погрузки (порту відправлення) п/п “Донузлав”, згідно таксованому коносаменту, виданому Портом Покупцю.
Однак, у порушення вимог вищевказаних договорів № 2 від 12.01.2005 р. та № 5 від 16.01.2006 р. відповідач розрахунки за отриманий товар здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання
або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.3. договору № 2 від 12.01.2005 року передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений пісок, Покупець сплачує Порту пеню у розмірі 0,02% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 5.2. договору № 5 від 16.01.2006 р., передбачалось, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений пісок, Покупець сплачує Порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.
Таким чином, у зв’язку з несвоєчасним та не повним розрахунком відповідача, позивачем на суми прострочень грошових зобов’язань по оплаті піску була нарахована пеня в сумі – 608,70 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання вимог ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем була направлена на адресу відповідача претензія від 03.02.2006 року за вих. № 160 на суму 226 312,10 грн.
Однак, вищевказану претензію відповідач залишив без відповіді.
У подальшому, при розрахунках з позивачем, відповідач також розрахунки за отриманий товар здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У зв’язку з чим позивачем було донараховано відповідачу, відповідно до вимог п. 5.3. договору № 2 від 12.01.2005 року, п. 5.2. договору № 5 від 16.01.2006 року та ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, пеню за прострочення грошового зобов’язання, яка згідно розрахунку позивача, станом на 01.09.2006 року, складає 10 558,27 грн.
Проте, пеня в сумі 10 558,27 грн. на день розгляду справи позивачу не сплачена.
Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 10 558,27 грн. документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Позивачем при подачі позовної заяви, було надмірно сплачено державне мито у розмірі 4,42 грн.
Відповідно до п.п. «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто не менше 102,00 грн.
Оскільки сума позовних вимог складає 10 558,27 грн., а сума сплаченого державного мита - 110,00 грн., то позивачем надмірно сплачено державне мито у розмірі 4,42 грн., які підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 29.12.2006 року.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1). Позов задовольнити.
2). Стягнути з Державного підприємства “Ялтинський морський торговельний порт” (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, р/р 2600607004189 в КФ АБ “Експрес-банк”, МФО 384674, ЗКПО 01129991) на користь Державного підприємства Євпаторійський морський торговельний порт (97416, АР Крим, м. Євпаторія, пл. Моряків, 1, р/р 2600331673002 в ЕО КБ “Укрсоцбанк”, МФО 324076, ЗКПО 01125583) 10 558,27 грн. пені за прострочення грошового зобов’язання по сплаті поставленого піску, а також 105,58 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3). Повернути Державному підприємству Євпаторійський морський торговельний порт (97416, АР Крим, м. Євпаторія, пл. Моряків, 1, р/р 2600331673002 в ЕО КБ “Укрсоцбанк”, МФО 324076, ЗКПО 01125583) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в сумі 4,42 грн., перераховане за платіжним дорученням № 1923 від 22.09.2006 р. на р/р 31118095600002 в Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854.
Видати накази після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Альошина С.М.