Справа№ 133/1697/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.10.2015 року м. Козятин

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі: головуючого судді Навроцького А. П.

із секретарем Сологуб Л.А.,

з участю представника

позивачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятин

справу за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - відділ державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції) про визнання права власності на майно та зняття арешту із майна,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися з позовом в суд до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - відділ державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області) про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог позивачі в позовній заяві вказали, що 11.01.2011 року вони уклали із ОСОБА_4 договір купівлі – продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN GoIf 1.6, 1989 року випуску, шасі (кузов, рама) №WVWZZZ1GZKW738803, реєстраційний №АВ7417АК, шляхом видачі ОСОБА_4 їм (позивачам) нотаріально посвідченої довіреності та розписки, згідно із якою ОСОБА_4 отримав від кожного із них за продаж вказаного автомобіля по 10000 (десять тисяч) грн.

З огляду на положення частини 1 ст.202, частин 1, 2 ст.205, частини 1 ст.207, частини 1 ст.638 ЦК України наявність вищезазначених письмових документів, які в сукупності свідчать про волю сторін на відчуження даного автомобіля, підтверджує укладення між ними у письмовій формі правочину щодо його купівлі - продажу.

А тому, відповідно до положень ч.1 ст.234, частин 1, 4 ст.355, ч.1 ст.356, ч.2 ст.357 ЦК України з 11.01.2011 року до кожного із них перейшло право на 1/2 частку у праві власності на даний автомобіль.

Незважаючи на це, 06.02.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 при примусовому виконанні виконавчого листа №133/572/13, виданого 21.06.2013 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області, про стягнення із ОСОБА_4 боргу на користь ОСОБА_5 в сумі 1403219 грн., було складено акт опису й арешту майна, згідно із яким на вищезазначений автомобіль накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним, а саме заборонено його відчуження, приховування, підміну, знищення та розкомплектування.

Позивачі вважають, що накладенням арешту на даний автомобіль у зв’язку із існуванням грошових зобов’язань ОСОБА_4 порушуються їхні права та законні інтереси як співвласників вказаного автомобіля, оскільки вони можуть позбутись свого права власності на цей автомобіль в разі звернення стягнення на нього державною виконавчою службою в інтересах стягувача ОСОБА_5.

Таке протиправне позбавлення їх права власності на автомобіль буде суперечити приписам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.41 Конституції України, а також положенням п.2 ч.1 ст.3, ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України.

А тому просять суд визнати за кожним із них право на 1/2 частку у праві власності на автомобіль марки VOLKSWAGEN GoIf 1.6, 1989 року випуску, шасі (кузов, рама) №WVWZZZ1GZKW738803, реєстраційний №АВ7417АК, та зняти арешт із цього автомобіля, накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_6 на підставі акту опису й арешту майна від 06.02.2015 року.

При цьому посилаються на приписи частин 1, 2 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження» та роз’яснення, викладені у пункті 16 Постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

В судове засідання позивачі не з’явилися. Представник позивачів – адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов та підтвердив обставини, що вказані в позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлялені про час та місце слухання справи.

Представник третьої особи в судове засідання також не з’явився. Заступник начальника відділу ДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 через канцелярію суду надіслав телефонограма, в якій просить справу розглянути за відсутності представника відділу ДВС Козятинського міськрайонного управління.

Представник позивачів - адвокат ОСОБА_1 не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

На підставі ст.225 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу в заочному порядку відповідно до ст. 169 і глави 8 ЦПК України.

З матеріалів справи встановлено наступне.

11.01.2011 року ОСОБА_4 було видано нотаріально посвідчену довіреність, згідно із якою він уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 бути його представником по питанню експлуатації, зняття з обліку та постановки на облік в ДАІ, розпоряджатися (продати, заставляти, здати в оренду, обміняти, укладати договір позички) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АВС023882, виданого Козятинським МРЕВ Вінницької області 19.05.2007 року, автомобілем марки VOLKSWAGEN GoIf 1.6, 1989 року випуску, шасі (кузов, рама) №WVWZZZ1GZKW738803, реєстраційний №АВ7417АК.

(а.с.10)

11.01.2011 року ОСОБА_4 була дана розписка позивачам в тому, що він в цей день продав їм вказаний автомобіль шляхом оформлення на них нотаріально посвідченої довіреності, і отримав за продаж цього автомобіля від кожного із них по 10000 (десять тисяч) грн.

(а.с.11)

06.02.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 при примусовому виконанні виконавчого листа №133/572/13, виданого 21.06.2013 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області, про стягнення із ОСОБА_4 боргу на користь ОСОБА_5 в сумі 1403219 грн., було складено акт опису й арешту майна, згідно із яким на вищезазначений автомобіль накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним, а саме заборонено його відчуження, приховування, підміну, знищення та розкомплектування.

(а.с.12 – 14)

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити за наступних підстав.

Частиною першою ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами першою та другою ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч.1 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З огляду на наведені норми цивільного законодавства наявність вищезазначених письмових документів, які в сукупності свідчать про волю сторін на відчуження даного автомобіля, підтверджує укладення між ними у письмовій формі правочину щодо його купівлі - продажу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 року в справі №6-100цс15, який в силу ч.2 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За змістом ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під переданням автомобіля розуміється вручення набувачеві самого автомобіля, ключів від нього чи свідоцтва про його реєстрацію.

Суд вважає, що ОСОБА_4 при укладанні договору купівлі – продажу передав позивачам даний автомобіль, що підтверджується змістом виданої ним нотаріально посвідченої довіреності та наявністю у них (позивачів) свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АВС 023882 на цей автомобіль.

Натомість відповідачі не надали суду будь – яких доказів на спростування зазначеної обставини.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

В ч.4 ст.355 ЦК України визначено, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.

В силу ч.2 ст.357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

З огляду на викладене суд вважає, що з 11.01.2011 року до кожного із позивачів перейшло право на 1/2 частку у праві власності на даний автомобіль.

За таких обставин накладенням державним виконавцем відділу ДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 арешту на вказаний автомобіль шляхом складання в порядку, визначеному ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження», акт опису й арешту майна від 06.02.2015 року, порушуються права та законні інтереси позивачів як співвласників вказаного автомобіля, оскільки вони можуть позбутись свого права власності на цей автомобіль в разі звернення стягнення на нього державною виконавчою службою в інтересах стягувача ОСОБА_5

Таке протиправне позбавлення позивачів права власності на автомобіль буде суперечити приписам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.41 Конституції України, а також положенням п.2 ч.1 ст.3, ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом п.1 ч.1 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно із ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

В ч.1 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В пункті 16 Постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» обумовлено, що вимоги осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред’явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

А тому суд вважає, що права позивачів підлягають судовому захисту у обраний ними спосіб шляхом визнання за ними права спільної часткової власності на автомобіль та зняття арешту із цього автомобіля.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212- 215, 226 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право на 1/2 частку у праві власності на автомобіль, марки «VOLKSWAGEN GoIf 1.6», 1989 року випуску, шасі (кузов, рама) №WVWZZZ1GZKW738803, реєстраційний №АВ7417АК.

Визнати за ОСОБА_3 право на 1/2 частку у праві власності на автомобіль, марки «VOLKSWAGEN GoIf 1.6», 1989 року випуску, шасі (кузов, рама) №WVWZZZ1GZKW738803, реєстраційний №АВ7417АК.

Зняти арешт із автомобіля, марки «VOLKSWAGEN GoIf 1.6», 1989 року випуску, шасі (кузов, рама) №WVWZZZ1GZKW738803, реєстраційний №АВ7417АК, накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_6 на підставі акту опису й арешту майна від 06.02.2015 року.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. у відшкодування понесених ним судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. у відшкодування понесених ним судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. у відшкодування понесених ним судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. у відшкодування понесених ним судових витрат.

Повний текст рішення буде складено до 26 жовтня 2015 року включно.

Протягом двох днів з дня складення повного рішення його копію надіслати для відому позивачам, відповідачам і третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а позивачами і третьою особою – протягом такого ж строку з дня отримання його копії.

Протягом десяти днів з дня отримання копії рішення відповідачі мають право подати заяву про його перегляд.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно.

Суддя – Секретар –

Дата документу 20.10.2015 року.