Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 2-78/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 року смт.Липова Долина

Суддя Липоводолинського районного суду Сибільов О.В. розглянувши в порядку скороченого провадження в селищі міського типу ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги особі, що має статус „Дитина війни”.

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 14 лютого 2011 року звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги особі, що має статус „Дитина війни”.

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Вона, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.                              

          Відповідно до ст. 1 Закону України від 18 листопада 2004року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» маю статус «Дитина війни».                                                                                 Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач у справі зобов»язаний був починаючи з січня 2006 року щомісячно виплачувати їй соціальну допомогу, а саме надбавку до пенсії, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.           

Однак у 2006 -2007 роках ця надбавка їй не виплачувалась, а у 2008 році частково виплачувалась на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» , «Про Державний бюджет на 2007 рік», та «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».                     На підставі цих законів дія п. 6 вищезазначеного закону відповідно була призупинена.                    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. визнано таким, що не відповідають Конституції України і є не конституційними положення Законів України «Про державний бюджет на 2006 рік» , « Про державний бюджет на 2007 рік», та «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено зазначену норму Закону України «Про соціальний захист дітей війни».          

          Дізнавшись про зміни в законодавстві вона звернулась з адміністративним позовом до Липоводолинського районного суду про визнання дій управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі неправомірними та стягнення недорахованої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 -2008 роки.

          ЇЇ позовні вимоги були частково задоволені, що підтверджується копіями постанови Липоводолинського районного суду та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду.          

У 2009 -2010 роках їй така допомога нараховувалась та виплачувалась але в розмірі тільки 10%, тобто на 20% менше від розміру, встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

          В 2010 році вона звернулась до Липоводолинського районного суду з позовом про стягнення недовиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2009 рік. 29 листопада 2010 року суд виніс постанову згідно якої їй позовні вимоги були задоволені.

           Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність становить з 01 січня 2010р – 695 грн., з 01 квітня 2010р. – 706 грн., з 01 липня 2010р. – 709 грн, з 1 жовтня – 723 грн, з 1 грудня – 734 грн.

          Окрім того, після рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було, тому чинність рішення Конституційного Суду України поширюється як на 2009 так і на 2010 рік.

          По її підрахунках сума недорахованої та невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2010 рік становить – 1702,00 грн.

Місяці 2010р.

________________________________________________________________

Січень 695, 00грн.

Лютий 695,00грн.

Березень 695,00 грн.

Квітень 706,00 грн.

Травень 706,00 грн.

Червень 706,00 грн.

Липень 709,00 грн.

Серпень 709,00 грн.

Вересень 709,00 грн.

Жовтень 723,00 грн.

Листопад 723,00 грн.

Грудень 734,00 грн.

________________________________________________________________

Разом: 8510,00 грн.

          Загальна сума не донарахованої та не виплачено щомісячної допомоги становить – 1702, 00 грн. (8510,00 грн. х 20% )

          Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Оскільки відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а тому вона звернулась до суду, і просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Липоводолинському районі щодо не нарахування та не виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги, як особі, яка має статус «Дитина війни» та зобов»язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії в розмірі встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та провести відповідні виплати належних сум за 2010 рік, з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням фактично проведених виплат.

25 лютого 2011 року до суду від відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області надійшло письмове заперечення, де останній зазначив наступне.

          Дійсно, позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 Закону № 2195 передбачено, що дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії, про що повинен був знати позивач, оскільки це безпосередньо стосується його інтересів.

Ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про розмір підвищення до пенсії позивачу було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 01 січня 2006 року.

          Відповідно до ч.1 ст. !00 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          Ст. 7 Закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          П. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” припинено дію ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни”. Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст. 71,111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”. Статтею 73 Закону України № 422/96-ВР від 16.10.96 „Про Конституційний суд України” передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2009 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 № 235, одним з джерел доходів бюджету Пенсійного фонду України передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Підвищення до пенсії особам, які мають статус „Діти війни”, у процесі формулювання бюджету Пенсійного фонду України на 2009 рік було закладено у фіксованому розмірі на місяць на одну особу, що в середньому за 2009 рік складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,. Отже, кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенсії30 % від мінімальної пенсії за віком, не закладенні до видаткової частини Державного бюджету в 2009 році.

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09 липня 2003 (далі Закон № 1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч.3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів трудових пенсій” від 15 квітня 2003 № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.

Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законами України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ( в редакції, що діяла до 01 липня 2006) здійснювалась відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 №1, виходячи із показника 19,91 грн.

          Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звернувся за роз’ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України.

У листі № 21-26-561 від 31.08.2007 року Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України від 06 серпня 2007 року, зазначає, що питання пов’язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус „дитина війни”, має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, і що, підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту.

Також, на думку Конституційного Суду України, викладеній в ухвалі Конституційного Суду України від 19 травня 2009 за № 27-у/09, „непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз 1 ч.1 ст. 28 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму врахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем „.

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.

Пункт 9 Положення „Про пенсійний фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Враховуючи, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відсутній, то відповідно до роз’яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону.

Разом з тим, п.8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 № 530 визначено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн.

Рішення Конституційного Суду України від 22 травня .08 року № 10-рп стосується лише конкретних правових норм Закону України „Про Державний бюджет України н 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і його дія не може поширюватися на інші законодавчі акти. У 2009 році Пенсійний фонд України реалізує бюджетну програму „Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами” в межах асигнувань, виділених Державним бюджетом на 2009 рік. Дану пропозицію підтримує Вищий адміністративний суд України в постанові від 29 жовтня 2009 року у справі К-7364/09, де зазначає, що дія Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” закінчується 31 грудня 2008 року і перерахунок повинен бути здійснений тільки до цієї дати.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

На підставі вище викладеного, вважає дії відповідача такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, а тому зважаючи на вищезазначене та на підставі ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України просить суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

          Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні та довідкою про суму отриманої надбавки де зазначено, що позивач перебуває на обліку в пенсійному фонді як отримувач пенсії, має статус «дитина війни».

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області № 809/04-53 від 22 лютого 2011 року відповідно до рішення Харківського апеляційного адміністративного суду проведено виплату перерахованої надбавки до пенсії як “Дитині війни” - з 09 липня 2007 року по 31 грудня та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з врахуванням виплат, проведених відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Виплата надбавки як “Дитині війни” з 01 серпня 2008 року – 48,20 грн. щомісячно, з 01 жовтня 2008 року проводиться щомісячно у розмірі 49 грн. 80 коп.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18 листопада.2004, закон чинний у 2010 році), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вбачається, що текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», в 2010 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 695 гривень, з 01 квітня – 706 гривень, з 01 липня 2010 року – 709 гривень, з 01 жовтня 2010 року – 723 гривні, з 01 грудня 2010 року -734 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Отже, відповідач з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 рік мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями, що діяв на час зазначених виплат, розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 01 січня - 695 гривень, з 01 квітня – 706 гривень, з 01 липня 2010 року – 709 гривень, з 01 жовтня 2010 року – 723 гривні, з 01 грудня 2010 року -734 гривні.

Згідно з ст. 64 Конституції України вбачається, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що виплата щомісячної надбавки до пенсії «дітям війни» має проводитися у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМУ від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок, щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

В той же час суд не може самостійно проводити нарахування і визначати конкретний розмір підвищення пенсії, а тому задовольняючи позов суд не визначає конкретної суми нарахування.

Крім цього, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ по не виконанню приписів ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування доплати до пенсії.

16 лютого 2011 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду за адміністративним судом до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги особі, що має статус «Дитина війни», відмовлено. Адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги особі, що має статус «Дитина війни» за період з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 рік, залишено без розгляду.

          На підставі ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 64 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 10, 11, 12, 71, 158-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                     ПОСТАНОВИВ:

          Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_2

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати належних сум з 01 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням фактично проведених виплат.

          У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду.

Суддя           ОСОБА_3