РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 січня 2010 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Трофімова В.С.

при секретарі судового засідання – Рало Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 29.08.2008 року, ним було видана довіреність ВКР №277738 ОСОБА_2 на право керування автомобілем ГАЗ 330202, державний номерний знак АХ 9231АЕ, який належить йому на праві приватної власності. 17.01.2009 року ОСОБА_2, керуючи даним транспортним засобом, не дотримуючись безпечної дистанції руху, допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21099», у зв’язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 06.02.2009 року. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача «ГАЗ 330202», яким керував ОСОБА_3, що змусило його купувати запчастини для його ремонту на загальну суму 9504 гривні, які він просить стягнути з відповідача. В добровільному порядку позивач відшкодувати завдану шкоду відмовляється. Також позивач просить стягнути з відповідача вартість юридичних послуг за складання позовної заяви у розмірі 200 гривень, а також судові, сплачені ним при подачі позовної заяви.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, пояснивши суду про обставини, викладені вище.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи попереджався заздалегідь і належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у матеріалах справи є дані про належне його повідомлення.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «АГ-G», державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АХС056410, виданим РЕВ МВ №1 ОСОБА_4 України в Харківській області.

Як вбачається з довіреності, посвідченої 29.08.2008 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 експлуатувати належний йому на праві власності автомобіль «АГ-G», державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2009 року, приблизно о 08 год. 30 хв., по вул.50річчя СРСР, в районі перехрестя з вул.М.Федоренко, у м.Харків відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „ГАЗ - 330202”, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля „ВАЗ 21099”, державний номерний знак 80591ХК.

Постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 06.02.2009 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. З вищезазначеної постанови також вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулася через недотримання водієм ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України – майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.. 54 Закону України „Про власність”, у разі технологічних та екологічних катастроф та за інших обставин надзвичайного характеру, що виключають можливість здійснення власником його прав щодо володіння, користування і розпорядження майном, йому відшкодовується вартість майна у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності.

На підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст..1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У абз. 1 п. 4 Ухвали Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування збитку» з подальшими змінами і доповненнями від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 г. № 11(далі по тексту – ППВС України № 6) вказано, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати яку-небудь діяльність, здійснення якої створює підвищену вірогідність спричинення шкоди через неможливість контролю за нею людиною. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, повинна наступати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих особливостей.

У абз. 2 і 3 п. 4 ППВС України № 6 вказане, що під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки через право власності, повного господарського ведення, оперативного управління або по інших підставах (договори оренда, довіреність і т.п.). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за збиток перед потерпілим особу, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки через трудові відносини з власником цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.п.).

Як вбачається з розписки, наданої ОСОБА_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з його вини 17.01.2009 року, в районі перехресті пр-ту 50років СРСР і вул.Федоренка, у м.Харкові, автомобілю НОМЕР_3 у розмірі 9504 гривні, які він зобов’язувався виплатити.

Таким чином, протиправними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода у розмірі 9504 гривні.

З урахуванням вищезазначеного, суд не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, які є у матеріалах.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом судової справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати пов’язані з проведенням судових експертиз та ін.

Судові витрати в справі визначаються судом виходячи з положень ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ст.. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом судової справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати пов’язані з проведенням судових експертиз та ін.

Судові витрати в справі визначаються судом виходячи з положень ст. 88 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів сплачений судовий збір при зверненні до суду з позовом у сумі 97 гривень 04 копійки, витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляди справи у розмірі 30 гривен; витрати на правову допомогу у розмірі 200 гривен, що підтверджується відповідними квитанціями.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166 ч.1, 1187 ч.2, 1188 ЦК України, ст.. 54 Закону України „Про власність”, ст.ст. 10,11, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 9504 гривні (дев’ять тисяч п’ятсот чотири гривні).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: витрати пов’язані з оплатою судового збору у розмірі 97 гривень 04 копійки (дев’яносто сім гривень чотири гривні); витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляди справи у розмірі 30 гривень (тридцять гривень); витрати на правову допомогу у розмірі 200 гривень (двісті гривень).

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене особами, які брали участь у розгляді справи до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Фрунзенський районний суд м. Харкова з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачами, які не приймали участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, у разі відсутності заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

СУДДЯ: