ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  14.05.09                                                                                         Справа №  9/2/07-1/30/08

  Суддя   О.І. Немченко

за позовом:    приватного підприємства “АВТО ЦЕНТР ВОСТОК-ПЛЮС”, м. Запоріжжя

до відповідача:  приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про стягнення  25 300,00 грн.,   

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_3, дов. № 208 від 10.11.2008 р.

Від відповідача:  ОСОБА_2, свідоцтво № 208211 від 20.10.1994 р.

  СУТНІСТЬ  СПОРУ:

  01.12.2006 р. приватне підприємство “АВТО ЦЕНТР ВОСТОК-ПЛЮС” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 25 300,00 грн. збитків, на підставі трудової угоди № 01 від 25.07.2006 р. та ст. ст. 839, 849, 857,858,  850 ЦК України.

01.12.2006 р. порушено провадження у справі № 9/2/07, судове засідання призначено на 15.01.2007 р. У судових засіданнях 15.01.2007 р. та 31.01.2007 р. оголошувалась перерва.

Ухвалою від 21.02.2007 р. призначена судова будівельно-технічна експертиза, у зв’язку з чим розгляд справи зупинено.

Розпорядженням № 874 від 27.05.2008 р. справа передана на розгляд судді Немченко О.І. Ухвалою суду від 11.07.2008 р. справу прийнято до свого провадження суддею Немченко О.І., справі присвоєно № 9/2/07-1/30/08.

Ухвалою від 06.11.2008 р. провадження по справі поновлено у зв’язку з поверненням матеріалів справи до суду, разом з висновком експерта № 924 від 04.11.2008 р., судове засідання призначено на 18.11.2008 р. У судових засіданнях 18.11.2008 р. та 20.11.2008 р. оголошувалась перерва.

Ухвалою від 25.11.2008 р. строк розгляду спору продовжено до 15.05.2009 р., у зв’язку з можливим врегулюванням спору мирним шляхом розгляд справи відкладено на 28.04.2009 р. за клопотанням сторін.

Ухвалою від 21.04.2009 р. розгляд справи відкладено на 14.05.2009 р.

Розгляд справи  закінчено 14.05.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представників сторін.

В ході розгляду даної справи позивачем надавалось доповнення до позовної заяви від 10.11.2008 р. та уточнення вимог.

У судовому засіданні 14.05.2009 р. представником позивача було надано остаточну заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 25 300,00 грн. збитків, витрати на проведення експертизи в сумі 2 500,00 грн., 253,00 грн. державного мита, 118,00 грн. ІТЗ судового процесу, та 1 700,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Від стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди, які були заявлені в доповненні до позовної заяви від 10.11.2008 р., позивач відмовляється. Підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивач неодноразово викладав як в позовній заяві, так і в запереченнях на відзив відповідача, та складаються з наступного: між сторонами по справі було укладено трудову угоду № 01 від 25.07.2006 р., згідно з якою відповідач зобов’язався виконати роботи по виготовленню бетонних стовпів і секційних плит, та роботи по їх монтажу і установці, а позивач прийняти виконані роботи, та оплатити їх. 25.07.2006 р. позивач здійснив передоплату в сумі 25 300,00 грн. Однак відповідач належним чином не виконав роботи, виготував неякісні бетонні стовпи та секційні плити; не в повному об’ємі виконав монтаж та установку зазначеного загородження, в зв’язку з чим позивач зазнав збитків в розмірі 25 300,00 грн.

Заява позивача не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, та прийнята судом.

Судом розглядаються позовні вимоги, які викладено у заяві, що була надана в судовому засіданні 14.05.2009 р.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на ст. 853 ЦК України, зазначаючи, що при прийнятті робіт за договором позивач не заявив про недоліки в роботі, і таким чином він втрачає право на таку заяву. Також вказує, що перевозка виготовленого ним огородження здійснювалась позивачем транспортом, який не  призначений для перевезення такого вантажу, і пошкодження могли виникнути у зв’язку з цим. В поясненнях від 31.01.2007 р. відповідач зазначає, що роботи за зазначеним договором навіть перевиконано, всього на суму 29 480,00 грн. Також вважає, що вимоги позивача не передбачені діючим законодавством. На його думку, виконане відповідачем загородження території можливо використовувати за призначенням, оскільки не надано доказів наявності значних недоліків.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

  ВСТАНОВИВ:

  25.07.2006 р. між позивачем та відповідачем була укладена «Трудова угода»№ 01.

Оскільки зазначена «Трудова угода»має всі ознаки договору підряду, визначення якого міститься в ст. 837 ЦК України, суд робить висновок, що фактично між сторонами у справі 25.07.2006 р. було укладено договір підряду (надалі Договір).

Відповідно до п. 1. Договору замовник –позивач, замовляє, а виконавець –відповідач, забезпечує виконання наступних робіт: виготовлення бетонних стовпів та секційних плит, установка стовпів та секцій. В цьому ж пункті Договору сторонами передбачено, що доставка стовпів та секцій здійснюється замовником, тобто позивачем.

В п. 2. Договору сторони обумовили строки виконання відповідачем робіт за: 14 (чотирнадцять) календарних днів, тобто до 09.08.2006 р.

Пунктом 3. Договору передбачена вартість робіт відповідача: вартість одного стовпа висотою 2,80 м –60,00 грн.; вартість однієї секційної плити довжиною 2,0 м та шириною 50,0 см –40.00 грн.; монтаж однієї секції та одного стовпа – 60.00 грн.

Відповідачем дається гарантія на виконані роботи строком на 5 років (5 років на виготовлену продукцію та 5 років на роботу по установці) (п. 4 Договору).

Зустрічні зобов’язання позивача передбачені у п.п. 6, 7 Договору, та стосуються зобов’язання позивача прийняти у відповідача роботу згідно Акту, а також 25.07.2006 р. оплатити після відрахування всіх податків 25 300,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а також не заперечується самим відповідачем, 25.07.2006 р. відповідач отримав 25 300,00 грн. передплати, про що свідчить його підпис та печатка в Договорі.

До матеріалів справи додана переписка позивача з відповідачем, в якій сторони викладають свої позиції відносно предмету спору, та сутність якої викладена сторонами в позовній заяві та в відзиві на позов.

25.10.2006 р. позивач направив відповідачу відмову від Договору.

В Договорі між сторонами не було обумовлено якість стовпів та секційних плит, які повинен виготувати відповідач та встановити позивачу, а також не була обумовлена якість установки секційного загородження.

У зв’язку з протиріччями в твердженнях позивача та відповідача, а також необхідністю оцінки якості фактично виконаних робіт за Договором, яка потребує спеціальних знань, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Проведення експертизи було доручено приватному підприємству «Регіональне судово-експертне бюро».

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:  - чи відповідає вимогам  ГОСТ  або ТУ якість виготовлених приватним підприємцем ОСОБА_2 секційних плит, що були поставлені приватному підприємству «АВТО ЦЕНТР ВОСТОК-ПЛЮС»; -  чи відповідає вимогам ГОСТ або ТУ якість установки секційного загородженння, яка була виконана приватним підприємцем ОСОБА_2  Експертом ОСОБА_4 було проведено дослідження загородження,  розташованого за адресою: АДРЕСА_1, були зроблені наступні висновки: - недоліки та дефекти секційних плит огородження виключають експлуатацію виробів за призначенням відповідно до п.5.7.15.3.1.1 ТП .2542401457-001/2007 Технологічний процес виробництва парканів залізобетонних; - монтаж вивченого загородження виконаний не в повному обсязі  - секційні плити не закріплені в стовпах загородження, якість стовпів та плит загородження виключає майбутню експлуатацію.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 25 300,00 грн. збитків підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ЦК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 857 ЦК України передбачено, що робота,  виконана  підрядником,  має  відповідати   умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.  Виконана  робота  має  відповідати  якості,  визначеній  у договорі підряду,  або вимогам,  що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.  Результат  роботи  в  межах  розумного  строку  має   бути придатним  для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним,  що вона не буде  виконана  належним  чином,  замовник  має  право  призначити підрядникові строк для усунення недоліків,  а в  разі  невиконання підрядником  цієї  вимоги  -  відмовитися  від договору підряду та вимагати відшкодування збитків  або  доручити  виправлення  роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Підрядник,  який  надав  матеріал  для  виконання  роботи, відповідає   за   його   якість   відповідно   до   положень   про відповідальність продавця за товари неналежної якості (ч. 5 ст. 858 ЦК України).

У  разі  істотного  порушення  вимог  щодо  якості  товару (виявлення недоліків,  які не можна усунути,  недоліків,  усунення яких пов'язане з непропорційними  витратами  або  затратами  часу, недоліків,  які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх

усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати  повернення  сплаченої за товар грошової суми (ч. 2 ст. 678 ЦК України).

Якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові  гарантії  якості   роботи,   підрядник   зобов'язаний передати   замовникові  результат  роботи,  який  має  відповідати вимогам статті 857  цього  Кодексу  протягом  усього  гарантійного строку. Гарантія  якості  роботи поширюється на все,  що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду (ст. 859 ЦК України).

Виходячи з вищевикладеного, суд робить наступні висновки.

Оскільки ніяких належних документів в підтвердження передачі відповідачем та приймання позивачем виконаних робіт, як того передбачає п. 6 Договору (Акт прийомки-передачі виконаних робіт) сторонами не було надано, то суд вважає що роботи позивачем прийняті не були, а тому є безпідставним посилання відповідача на ст. 853 ЦК України, та на те, що позивач втратив право посилання на недоліки в роботі оскільки при прийнятті роботи не заявив про це.

Оскільки позивач та відповідач не обумовили вимоги та якість робіт, відповідно до ст. 857 ЦК України, ці роботи повинні відповідати вимогам та якості, що звичайно ставляться. Як засвідчено у висновку експерта, ані секційні плити, ані монтаж загородження таким вимогам, чи якості не відповідають (розділ ІІІ Висновку судової будівельно-технічної експертизи).

Враховуючи той факт, що відповідач надав гарантію на результат своїх робіт 5 років, загородження повинно було відповідати таким вимогам та якості всі 5 років з моменту прийняття цих робіт позивачем. Таким чином, твердження відповідача про те, що пошкодження секційних плит могли виникнути в процесі транспортування їх позивачем не пристосованим для цього транспортом не можуть братись судом до уваги, адже надаючи гарантію, він надавав її на кінцевий результат робіт у цілому.

Як вже зазначалось вище, з висновку експерта видно що недоліки та дефекти секційних плит  та монтаж огородження виключають його експлуатацію за призначенням. Тим самим спростовується твердження відповідача, що загородження території можливо використовувати за призначенням.

Таким чином, позивач зобов’язання про передоплату за Договором виконав, заплатив відповідачу 25 300,00 грн. Відповідач свої зустрічні зобов’язання про виготовлення та монтування загородження не виконав,  результат підрядних робіт відповідача не може бути використаним за призначенням. У зв’язку з чим позивач, керуючись ч. 3 ст. 849 ЦК України, направив відповідачу відмову від договору, оскільки зазнав збитків в сумі 25 300,00 грн.,  відшкодування яких він вправі вимагати від відповідача.

Отже вимога позивача щодо стягнення з відповідача 25 300,00 грн. збитків є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд вважає, що судові витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2 500,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, а саме рахунок № 539 від 04.11.2008 р., який був надісланий на адресу суду разом з висновком експерта, витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2 500,00 грн. не були сплачені позивачем, а тому повинні бути стягнуті з відповідача на користь  приватного підприємства «Регіональне судово-експертне бюро».

Вимога позивача про стягнення  з відповідача 1 700,00 грн. витрат на послуги адвоката підлягає задоволенню. Понесені позивачем витрати  підтверджуються договором № 5 від 13.05.2007 р., а також квитанцією про оплату послуг № 12/З-55 від 28.10.2008 р.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 42, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

  1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в Запорізькому РУ «Приватбанк», МФО 313399, ІПН НОМЕР_1) на користь приватного підприємства “АВТО ЦЕНТР ВОСТОК-ПЛЮС”, (69118, м. Запоріжжя, вул. Східна, 11, р/р 26000141066 в філії ЗОД «Райфайзен Банк Аваль»м. Запоріжжя, МФО 313827 код 34407142) 25 300 (двадцять п’ять тисяч триста) грн. 00 коп. збитків, 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 253 (двісті п’ятдесят три) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Видати наказ.

3.          Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в Запорізькому РУ «Приватбанк», МФО 313399, ІПН НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Регіональне судово-експертне бюро»(69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 121/172, р/р 2600810050401 в АБ «Металург», МФО 313582, код 34268662) 2 500 (дві тисячі п’ятсот) грн. 00 коп. за проведення судової будівельно-технічної експертизи. Видати наказ.

 Суддя                                                                                                                      О.І. Немченко

  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19 травня 2009 року.