ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24.07.2006 Справа № 12/129
За позовом відкритого акціонерного товариства „Патент”, м. Ужгород
до відповідача дочірнього підприємства „Лавімонт”, с. Сторожниця Ужгородського району
про стягнення заборгованості в сумі 24 910,00 грн.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача – Ключевський І. І., (представник за довіреністю № 18 від 11.01.2006 року)
Від відповідача – не з’явився
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритого акціонерного товариства „Патент”, м. Ужгород до відповідача дочірнього підприємства „Лавімонт”, с. Сторожниця Ужгородського району про стягнення заборгованості в сумі 24 910,00 грн.
Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.
Письмовою заявою поданою в судовому засіданні 24.07.2006 року представник позивача зменшив позовні вимоги з 24 910,00 грн. до 10 000,000 грн., в доказ чого пред’явив суду виписку банківської установи від 18.07.2006 року на суму 14 910,00 грн.
На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.
Повідомлення № 2587357 підтверджує вручення відповідачу 19.07.2006 року ухвали від 13.07.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Заборгованість відповідача в сумі 24 910,00 грн. –основного боргу щодо оплати за виготовлення , згідно договору № 200505531 від 31.05.2005 року картонної упаковки (гофроящик), підтверджується матеріалами справи, зокрема:
- розхідними накладними: № П –0000021 від 13.01.2006 року та № П –0000136 від 16.02.2006 року;
- довіреностями: ЯЛК № 412338 від 12.01.2006 року та ЯЛК № 412336 від 03.02.2006 року;
- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу заслуговує на увагу суду.
Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України
Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.
В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є виготовлення картонної упаковки (гофроящик) (ст. 11 ЦК України).
Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість виготовленої картонної упаковки (гофроящик) є безспірним.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).
Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, представник позивача пред’явив суду докази часткового погашення відповідачем боргу в сумі 14 910,00 грн. (виписка банківської установи від 18.07.2006 року). Отже, залишок боргу, що підлягає стягненню складає 10 000,00 грн. (24 910,00 грн. –14 910,00 грн. = 10 00,00 грн.), а в частині стягнення суми 14 910,00 грн. –провадження у справі підлягає припиненню відповідно ст. 80 (п.1-1) ГПК України.
При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з дочірнього підприємства „Лавімонт” (с. Сторожниця Ужгородського району, вул. Заводська, 12; код 31972380) на користь відкритого акціонерного товариства „Патент” (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101; код 05810583) суму 10 000,00 (десять тисяч грн.) – основного боргу та 249,10 (двісті сорок дев’ять грн. 10 коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
2. У задоволенні решти позовних вимог провадження у справі припинити.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тисянчин В. М.