ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.07.2006 Справа № 12/134
За позовом відкритого акціонерного товариства „Макаронна фабрика”, м. Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Старий Уж”, м. Ужгород
про стягнення суми 996,66 грн. –основного боргу та 22,23 грн. –3% річних.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача –не з’явився
Від відповідача – не з’явився
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритого акціонерного товариства „Макаронна фабрика”, м. Київ до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Старий Уж”, м. Ужгород про стягнення суми 996,66 грн. –основного боргу та 22,23 грн. –3% річних.
На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.
Повідомлення № 2603738 підтверджує вручення відповідачу 19.07.2006 року ухвали від 14.07.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд
ВСТАНОВИВ:
Заборгованість відповідача в сумі 996,66 грн. –основного боргу щодо оплати за поставку, згідно договору № 430/196 від 19.04.2005 року, макаронних виробів, підтверджується матеріалами справи, зокрема:
- товарно –транспортними накладними за вересень 2005 року ;
- довіреностями ЯКЯ № 018548 від 14.09.2005 року та ЯКЯ № 018562 від 28.09.2005 року;
- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.
Заявлені вимоги позивача (претензія № 99/8 від 09.12.2005 року та № 19/8 від 29.03.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України
Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.
В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка макаронних виробів (ст. 11 ЦК України).
Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставлених макаронних виробів є безспірним.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 22,23 грн. –3% річних правомірні і підлягають задоволенню.
При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Старий Уж” (м. Ужгород, вул. Г. Свободи, 9б; код 32511033) на користь відкритого акціонерного товариства „Макаронна фабрика” (м. Київ, вул. Фрунзе, 142; код 00376449) суму 996,66 (дев’ятьсот дев’яносто шість грн. 66 коп.) –основного боргу; 22,23 (двадцять дві грн. 23 коп.) –3% річних та 102 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тисянчин В. М