Справа № 1010/1782/2012
Провадження № 2/1010/444/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2012 року, Володарський районний суд Київської області, в складі:
головуючого судді Юзвик М. М.,
при секретарі Поліщук В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, мотивуючи його тим, що 17 лютого 2012 року померла його мати – ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, до якої входить: земельн а ділянка площею 2,8309 га, яка розташована на території Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 461503 від 16 червня 2005 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.05.327.00062, виданий на ім’я померлої. За життя, померла ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого спадкоємцем вищезазначеної ділянки є ОСОБА_1.
Позивач вважає, що має право на спадщину, оскільки є спадкоємцем за заповітом. Відповідач по справі є ОСОБА_2, який являється спадкоємцем за законом першої черги, на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3, не претендує. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.
Оскільки державний акт втрачено, позивач не має змоги отримати свідоцтво про прийняття спадщини у нотаріуса. В зв’язку з даними обставинами позивач змушений звернутися до суду.
ОСОБА_1 просить суд, визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, після –ОСОБА_3, що складається із земельної ділянки площею 2,8309 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області, що належала спадкодавцеві на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 461503 від 16 червня 2005 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01.05.327.00062, вартістю 72055 грн.00 коп.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач – ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Із пояснень представника позивача, відповідача та матеріалами справи встановлено, що 17 лютого 2012 року померла – ОСОБА_3 (а.с.9).
Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, до якої входить: земельна ділянка площею 2,8309 га, яка розташована на території Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області.
На ім’я ОСОБА_3 було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 2,8309 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії ЯА №461503 від 16 червня 2005 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01.05.327.00062, яка розташована на території Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки складає 72055 грн.00 коп., стверджено витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, котрий виданий відділом Держкомзему у Володарському районі від 28.08.2012 за № 1608 (а.с.12).
05 жовтня 2012 року в газеті “Голос Володарщини” було розміщено об’яву про втрату державного акта серії ЯА №461503 від 16 червня 2005 року, зареєстрованого на ім’я ОСОБА_3 (а.с12).
12 серпня 2009 року, покійна ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого спадкоємцем вищезазначеної ділянки є позивач –ОСОБА_1 (а.с.6).
Відповідач по справі – ОСОБА_2, який являється спадкоємцем за законом першої черги, на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3, не претендує.
Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки державний акт втрачено, що стверджено матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
ОСОБА_4 10 п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», (затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, в разі смерті особи, підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав не нерухоме майно, що набрало законної сили.
Позивач фактично прийняв спадщину, поскільки вступив у володіння та користування спадковим майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
ОСОБА_4 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Померла ОСОБА_3 за життя отримала на своє ім’я державний акт на право власності на вказану земельну ділянку і даний державний акт не визнаний судом недійсним.
Ст. 126 ЗК України вказує, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
У відповідності ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Ст. 1222 ч. 1 ЦК України вказує, що спадкоємцями за законом і за заповітом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Позивач по справі є спадкоємцем за заповітом відповідно до ст. 1223 ЦК України.
Відповідач не заперечує проти прийняття спадщини позивачем.
Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.
ОСОБА_4 ст. 1268 ч. 1 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Таким чином, визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Вимоги позивача базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.
Керуючись ст.. 81Земельного Кодексу України , ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1222, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 208, 209, 212 –215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після померлої – ОСОБА_3, що складається із земельної ділянки площею 2,8309га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області, що належала спадкодавцеві на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №461503 від 16 червня 2005 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01.05.327.00062, вартістю 72055 грн.00 коп., в порядку спадкування за заповітом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть надати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М. М. Юзвик