Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" червня 2009 р. Справа № 37/244-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., судді Ільїн О.В. , Терещенко О.І.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
прокурора - Дозорець Р.С., посвідчення № 236 від 06.11.2008 року
позивача - Гайдаренко Л.О., довіреність № 08/11/3699/2-08 від 25.12.2008 року
першої третьої особи - не з'явився;
другої третьої особи - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (вх. № 364 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2009 року у справі № 37/244-08
за позовом прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - 1) Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, м. Харків, 2) Харківське міське управління земельних ресурсів, м. Харків,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків,
про зобов'язання припинити користування земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки та стягнення 15061,50 грн.,
встановила:
Прокурор Жовтневого району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради, позивача, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відповідача, в якій просив суд зобов'язати останнього припинити користуватися земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, площею 0,3347 га та звільнити зазначену земельну ділянку від розміщеної на ній станції технічного обслуговування; стягнути з відповідача шкоду в сумі 15061,50 грн., заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Харківської області ввід 26.01.2009р. у справі № 37/244-08 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково: зобов’язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, площею 0,3347 га, від розміщеної на ній станції технічного обслуговування; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 шкоду в сумі 15061,50 грн., заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки. В решті позову відмовлено.
Відповідач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позову прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради відмовити в повному обсязі. На думку відповідача, це рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також обставини, що мають значення для справи, які господарський місцевий суд визнав встановленими, не доведені.
Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Перша третя особа у своєму відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вказує на відсутність підстав для її задоволення. Представник першої третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Друга третя особа у справі відзиву на апеляційну скаргу не надала, свого представника в судове засідання не направила, про дату час та місце судового засідання повідомлялась належним чином.
Представник відповідача в останнє судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, також не з'являвся в попередні судові засідання, про дати час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, крім того, колегія суддів зазначає що розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався за клопотаннями відповідача про відкладення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити на наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та позивача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
16 жовтня 2007 р. головним спеціалістом Харківського міжрайонного відділу Харківської облдержінспекції за участю ОУ ВДСБЕЗ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківської області у присутності відповідача було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідачем. В результаті перевірки було встановлено, що відповідач використовує земельні ділянку в м. Харкові по вул. Карачівське шосе № 4-а, площею, орієнтовно 0,3347 га, для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт від 16.10.2007 р.
Відповідальність за скоєне правопорушення передбачена ст. 53-1 КУпАП, у зв'язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.10.2007 р. № 002389 відносно відповідача. З метою усунення виявленого порушення вимог земельного законодавства, відповідачу було надано обов'язковий для виконання припис від 16.10.2007 № 003057 згідно якого відповідач повинен бути ' усунути порушення земельного до 14.11.2007р. Постановою заступника начальника Харківського міського управління земельних ресурсів - начальника юридичного відділу Волобуєва В.В., про накладення адміністративного стягнення від 25.10.2007 р. № 357, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850,00 грн.
29 листопада 2007 р. провідним спеціалістом Харківського міжрайонного відділу Харківської облдержінспекції у присутності відповідача було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідачем. В результаті перевірки було встановлено, що відповідачем не виконано припис посадової особи від 16.10.2007 № 003057, а саме відповідач використовує земельні ділянку в АДРЕСА_1, площею, орієнтовно 0,3347 га, для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів без правовстановлюючих документів на землю. За результатами здійсненої перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.11.2007 р. З метою усунення виявленого порушення вимог земельного законодавства, відповідачу було надано обов'язковий для виконання припис від 29.11.2007 № 003653 згідно якого відповідач повинен бути усунути порушення земельного до 27.12.2007р.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем оскаржувалися акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.10.2007 р., протокол про адміністративне правопорушення від 16.10.2007 р. № 002389, припис від 16.10.2007 № 003057, постанова про накладення адміністративного стягнення від 25.10.2007 р. № 357, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.11.2007 р. та припис від 29.11.2007 № 003653. За таких обставин колегія суддів вважає, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.10.2007 р., протокол про адміністративне правопорушення від 16.10.2007 р. № 002389, припис від 16.10.2007 № 003057, постанова про накладення адміністративного стягнення від 25.10.2007 р. № 357, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.11.2007 р. та припис від 29.11.2007 № 003653. є дійсними, а відповідачем було фактично визнано факт порушення ним вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки площею, орієнтовно 0,3347 га, по вул. Карачівське шосе, № 4-а у м. Харкові.
В матеріалах справи містяться пояснення відповідача прокурору Жовтневого району м. Харкова в яких він вказував про вищевикладене та те, що: рішенням Голови Жовтневої районної ради від 06.11.2007 р. № 77-54 за зверненням ОСОБА_2 було присвоєно об'єкту нерухомості, який розташований на вул. Карачівске шосе поштову адресу - АДРЕСА_1; виробнича діяльність з ремонту вантажних автомобілів ФОП ОСОБА_2 по Карачівському шосе, 4а була зупинена постановою № 232 від 12.11.2007 р. Жовтневою СЕС м. Харкова з 13.11.2007 р. до усунення порушень санітарного законодавства; між відповідачем та ФОП ОСОБА_4 01.10.2007 р. було укладено договір про спільну діяльність.
В матеріалах справи міститься технічний висновок ТОВ "Харків-реконструкція" про можливість збереження та подальшу експлуатацію самовільно прибудованих боксів до раніше існуючих нежитлових будівель та прибудованої офісної будівлі по вул. Карачівське шосе, 4а в м. Харкові. В даному висновку вказувалося про те, що для подальшої експлуатації будівель по АДРЕСА_1 їх будівництво необхідно узаконити у встановленому порядку.
Також, в матеріалах справи міститься лист Управління земельних відносин від 21.11.2008р. № 10396 на адресу відповідача в якому вказувалося, що для підготовки пропозиції міській раді щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Карачівське шосе, 4-а відповідачу необхідно надати до управління документи, які були вказані у листі. Доказів надання відповідачем вказаних документів до Управління земельних відносин в матеріалах справи не міститься.
Господарським судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.06.2008 р. було визнано за ОСОБА_2 право власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення літ. "А", площа 237,01 кв.м. та літ. "Б" площею 194,3 кв.м., та одноповерхову офісну будівлю площею 43,7 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до п. 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5 обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Згідно частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Враховуючи те, що в матеріалах справи не міститься доказів реєстрації ОСОБА_2 права власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення літ. "А", площа 237,01 кв.м. та літ. "Б" площею 194,3 кв.м., та одноповерхову офісну будівлю площею 43,7 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1, та те, що право власності на вищевказане нерухоме майно відповідно до закону підлягає обов'язковій державній реєстрації, колегія суддів приходить до висновку, що станом на момент розгляду апеляційної скарги право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення літ. "А", площа 237,01 кв.м. та літ. "Б" площею 194,3 кв.м., та одноповерхової офісної будівлі площею 43,7 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1, не зареєстровано.
Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до положень частини 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Згідно частиною З статті 125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до частини 1 статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Господарським судом встановлено, що у відповідача відсутні державні акти на право власності та на право постійного користування щодо вищевказаної земельної ділянки, та відсутній договір на право оренди.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, тому суд вважає, що вищевказані дії відповідача щодо земельної ділянки площею 0,3347 га, по вул. Карачівське шосе, 4-а у м. Харкові в розумінні ст. 125 Земельного кодексу України є не правомірними, а тому є самовільним зайняттям даної земельної ділянки.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,3347 га по вул. Карачівське шосе, № 4-а у м. Харкові, господарський суд приходить до висновку, що відповідач не оплачував самовільне зайняття даної земельної ділянки.
Згідно розрахунку Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складає 15061,50 грн. Даний розрахунок було зроблено на підставі "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963. В матеріалах справи не міститься доказів оскарження відповідачем даного розрахунку.
Земельна ділянка відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні позивача.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідачем земельна ділянка площею 0,3347 га, по вул. Карачівське шосе, № 4-а у м. Харкові була зайнята самовільно та її зайняттям було заподіяно шкоду у розмірі 15061,50 грн., а тому, позов прокурора в частині звільнення земельної ділянки площею 0,3347 га, по вул. Карачівське шосе, у м. Харкові від розміщеної на ній станції технічного обслуговування та стягнення шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 15061,50 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, дана земельна ділянка відповідачем займається самовільно та відповідно до діючого земельного законодавства самовільно зайняті земельні ділянки підлягають звільненню, а не припиненню у користуванні, а тому позовні вимоги прокурора щодо зобов'язання відповідача припинити користування земельною ділянкою задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2009 року залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Терещенко О.І.