ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

Іменем України

про закриття провадження у справі

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді   Єфременко О.О.,

при секретарі Францевіній Н.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Євпаторійським МВГУ 01.10.1990,  

відповідача - не з'явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі адміністративну справу

за позовом   ОСОБА_1         

до   Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської             

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської   про зобов'язання вчинити певні дії, а саме виділити однокімнатну квартиру.

Ухвалою суду від 23.04.2009 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 06.05.2009, з'ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 28.05.2009, у зв'язку з неявкою відповідача, в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи був відкладений на 11.06.2009.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представників сторін, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в судове засідання не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України  позивачу роз'яснені процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовій спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 6 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

          Компетенція адміністративних судів, відповідно до положень частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України  поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Наказом Головнокомандувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 0140 від 20.08.2004 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «б» (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) збройних Сил України із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оброни України (а.с.7).

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку із незабезпеченням позивача житлом як військовослужбовця, звільненого в запас, у передбачений законодавством строк.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на одержання житла є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права, у цьому випадку - Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська, можуть виступати учасниками цивільних відносин, і розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає винятків з установленого Цивільним процесуальним кодексом України правила, зокрема щодо розгляду спорів про забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного суду України від 13.05.2008.

Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачеві, що даний спір має вирішуватися відповідним місцевим судом загальної юрисдикції у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Позивачу роз'яснені положення частини третьої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

З урахуванням наведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1  до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської   про зобов'язання вчинити певні дії.

2. Роз'яснити позивачеві, що розгляд зазначеної справи відноситься до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                Єфременко О.О.