справа № 166/1155/15-ц

провадження № 2/166/309/15

категорія: 42

Рішення

Іменем України

смт. Ратне 28 жовтня 2015 року

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Савчука М.А.

за участю секретаря Кульбачинської А.Ф.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3

третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ратне справу за позовом ОСОБА_1, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом вселення в квартиру, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві спільної сумісної власності належить частина квартири АДРЕСА_2. Співвласником квартири є відповідачка ОСОБА_2 та діти ОСОБА_4 і ОСОБА_4

В даній квартирі проживав в період з 1991 року по 2002 рік, перебуваючи у шлюбі з відповідачкою. В 2002 році шлюб було розірвано, після чого переїхав жити в смт.Ратне по вул.Набережна 2/13. Про те, рішенням Ратнівського районного суду від 20.05.2015 року було виселено з цього помешкання.

Оскільки позбавлений іншого житла, вирішив повернутись на постійне місце проживання в квартиру, співвласником якої являється.

Неодноразово з травня 2015 року намагався потрапити до квартири. Однако відповідачка, яка постійно проживає в квартирі, не дає можливості вселитись в квартиру. Тим самим вона чинить перешкоди в користуванні квартирою, не пускає в квартиру, не дає ключа. Вважає, що відповідачка порушує його права як співвласника квартири, а тому змушений звернутись до суду та на підставі ст.391 ЦК України відновити порушене право.

Ухвалою суду від 09.09.2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залучено до справи в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити. Пояснив, що є співвласником квартири. Після розірвання шлюбу з відповідачкою проживав в іншій сімї. Після виселення, вирішив повернутись в свою квартиру. На даний час тимчасово проживає на найманій квартирі. Запевнив, що після вселення проблем в сімї створювати не буде. Оскільки постійно на роботі, йому достатньо надати кімнату де буде можливість переспати та зготувати їсти.

Відповідачка та її представник позов не визнали, просять в задоволенні позову відмовити. Не заперечили, що позивач є співвласником квартири. Однако коли проживали сумісно він постійно зловживав спиртними напоями та дебоширив. В 2000 році позивач залишив сімю і пішов жити до іншої жінки, а тому 15 років спільно не проживають. Сімї матеріально не допомогав та з дітьми не спілкувався. Власними силами зробила ремонт квартири, поміняла вхідні двері, оплачує за комунальні послуги.

Треті особи позов не визнали та пояснили, що вони є дітьми позивача та відповідачки і є співвласниками квартири. Позивача батьком не вважають і не бажають щоб він прийшов до них жити, так як він матеріально не допомогає, постійно вживає спиртне, проживаючи разом дебоширив, а тому з ним неможливо із-за цього проживати. Не хочуть його бачити та спілкуватись.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За нормами ст.41 Конституції України, ст.ст. 319,321 ЦК України, ст.ст.9, 150 ЖК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, про що не заперечили сторони, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі народилось троє дітей та була приватизована квартира №12 в смт.Ратне по вул.Центральна,88.

Як слідує з свідоцтва про право власності на житло від 15.09.1993 року, квартира в АДРЕСА_3 є приватизованою та належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Загальна площа квартири становить 64,8 кв.м.

З технічного паспорта на обєкт нерухомого майна, квартиру АДРЕСА_2 вбачається, що квартира є трьохкімнатною.

З будинкової книги слідує, що відповідачка та треті особи зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1. В книзі позивач значаться виписаним.

Свідоцтвом про розірвання шлюбу стверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб розірвали 22.01.2004 року. При цьому сторони не заперечили, що ОСОБА_1 до розірвання шлюбу залишив квартиру та не проживав в ній, проживаючи в іншій сімї.

Обєктивно пояснення відповідачки та третіх осіб підтвердив свідок ОСОБА_6, який ствердив, що є сином позивача, але не є співвласником квартири. Позивач зловживав спиртними напоями, дебоширив. Вже 15 років з сімєю в спірній квартирі не проживає, дітьми не цікавився, матеріальної допомоги не надаває. Не бажає, щоб позивач проживав разом з ними.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Про те, що позивач після розірвання шлюбу з відповідачкою 15 років не проживав в спірній квартирі, яку добровільно залишив, сімї матеріальної допомоги не надавав, а пішов проживати до іншої жінки, з квартири якої згодом був виселений, негативної характеристики за місцем проживання та позитивної характеристики за місцем роботи, суд вважає, що це не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Поряд з цим, відповідачка та треті особи доказів в підтвердження доводів про невизнання позову та в його відмові, суду не надали.

Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, а тому позивач, як співвласник, підлягає вселенню в квартиру АДРЕСА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 243 грн.60 коп. судового збору, які документально підтверджені.

На основі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 213-215 ЦПК України, ст.41 Конституції України, ст.ст.319,391 ЦК України ст.ст. 9, 150 ЖК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належною йому на праві спільної сумісної власності квартирою №12 по вул.Центральна,88 в смт.Ратне Ратнівського району Волинської області щляхом вселення його в зазначену квартиру.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий підпис ОСОБА_7

Оригіналу відповідає.

Суддя Ратнівського

районного суду ОСОБА_7

?