Ухвала
іменем україни
17 вересня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Суржка А.В. та Франтовської Т.І.,
при секретарі Холявчук А.А.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження №12013260130000154 щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця
м. Кіровограда, котрий мешкає по
АДРЕСА_1,
відповідно до статті 89 КК України є таким,
що судимості не мав,
за участю
засудженого ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
прокурора Матюшевої О.В.
потерпілого ОСОБА_5,
в с т а н о в и л а:
у касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, захисник стверджує про невмотивованість та необґрунтованість рішення апеляційного суду по суті доводів апеляційних скарг сторони захисту, у тому числі щодо недопустимості доказів, а також вказує на недотримання процедури їх розгляду шляхом безпосереднього дослідження доказів у кримінальному провадженні в розрізі доводів цих скарг, про що заявлялося клопотання.
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за: пунктом 6 частини 2 статті 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, частиною 2 статті 15, пунктом 1 частини 2 статті 115 КК України на 15 років позбавлення волі, частиною 4 статті 187 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 12 лютого 2013 року в денний час з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу на ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проживали в АДРЕСА_2, заздалегідь підготувавшись, на власному автомобілі «ВАЗ 2110», д.н.з. НОМЕР_1, приїхав в дообідній час в смт. Козелець Чернігівської області, де біля господарства НОМЕР_2, що розташований по пров. Привітному, залишив свій автомобіль та пішою ходою направився до с. Олексіївщина. Безперешкодно потрапивши до господарства подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через незачинені вхідні двері проник до будинку. Перебуваючи в будинку, діючи з умислом на позбавлення життя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 скоїв напад на останніх, в ході якого умисно завдав ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, від яких в подальшому він помер, а ОСОБА_7 завдав тяжкі, легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження шляхом нанесення багаточисленних ударів, у тому числі молотком, у життєво важливі органи. Після цього, заволодів грошовими коштами у сумі 1400 грн, які знаходились в шафі у будинку.
У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які внаслідок отриманих тілесних ушкоджень перебували в безпорадному стані, але подавали ознаки життя, ОСОБА_1, усвідомлюючи нищівний характер дії високої температури внаслідок пожежі, вчинив підпал будинку з середини, при цьому замкнувши парадні вхідні двері будинку. Будучи впевненим, що полум'я розповсюджується по всьому будинку та виниклою пожежею його буде знищено, і загинуть потерпілі, тобто, що вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_1 залишив будинок через задні двері будинку і пішою ходою направився до свого автомобіля. Однак, ОСОБА_1 злочинний умисел щодо вбивства двох осіб не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки пожежа будинку, незадовго після підпалу, була виявлена та ліквідована.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 січня 2014 року вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи засудженого та захисників, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, яка не заперечувала проти задоволення касаційної скарги частково та вважала, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, потерпілого, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
В мотивувальній частині ухвали апеляційного суду згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 419 КПК України мають бути зазначені, зокрема, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Апеляційний розгляд згідно з частиною 1 статті 405 КПК України здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.
Суд апеляційної інстанції згідно з частиною 3 статті 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони встановлені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржуються.
Проте, вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, перегляд вироку суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції здійснювався за апеляційними скаргами сторони захисту, в яких заперечувалася винуватість засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень з наведенням доказів у кримінальному провадженні про це та допустимість доказів, яка оспорювалася і у суді першої інстанції, а також вказувалося на необхідність повторного дослідження доказів у кримінальному провадженні.
З такими доводами сторони захисту суд апеляційної інстанції не погодився шляхом наведення досліджених судом першої інстанції доказів на їх спростування та підтвердження обвинувачення, а також вважав безпідставним повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, ствердивши їх допустимість та достатність.
Водночас, суд апеляційної інстанції, зазначивши у своєму рішенні про дослідження матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні доказів у ньому не дослідив, що слідує з журналу судового засідання, а лише продублював їх зміст у відповідності до вироку суду першої інстанції, з підстав чого і вважав їх допустимими та здобутими у відповідності до вимог закону.
Тоді як, стороною захисту як у апеляційних, так і касаційних скаргах оскаржуються обставини того, що доказами у кримінальному провадженні беззаперечно підтверджено причетність засудженого до вчинення кримінальних правопорушень та перевірено і спростовано його алібі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду не ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими у судовому засіданні, а отже не може погодитися з тим, що не було підстав для задоволення клопотання сторони захисту, а доводи їх апеляційних скарг отримали достатню перевірку.
У зв'язку з наведеним, на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК України ухвалу суду апеляційної інстанції, як постановлену з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, необхідно скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, то підстав для зміни запобіжного заходу немає.
Відтак, касаційні вимоги захисника підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 433-438 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 січня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 залишити утримання під вартою до 17 листопада 2015 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
С у д д і:
_____________________ _______________________ ____________________
М.М. Лагнюк А.В. Суржок Т.І. Франтовська