Справа № 2а-6569/08/0970
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2009 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :
Судді Остап'юк С.В.
при секретарі Скора Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за участю :
позивача : ОСОБА_1
представника позивача : ОСОБА_2.
представника відповідача : військової частини А-1349 м.Івано-Франківськ Грома А.М.
за позовом : ОСОБА_1
до відповідача : повітряного командування «Захід», військової частини А-1349 м.Івано-Франківськ
про визнання незаконним наказу про звільнення з військової служби, поновлення на публічній службі, -
ВСТАНОВИВ :
22 грудня 2008 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до повітряного командування «Захід» Збройних Сил України, військової частини А-1349 місто Івано-Франківськ (далі - відповідачі) про визнання незаконним наказу про звільнення з військової служби, поновлення на публічній службі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами протиправно винесено наказ за №012ПМ від 03 квітня 1992 року про звільнення в запас позивача за статтею 46 пункт «В» - за скороченням штатів з посади начальника квартирно-експлуатаційної частини 5442 авіаційно-технічної бази 6 гв. винищувальної авіаційної дивізії. Пропущення строку звернення до адміністративного суду мотивував тим, що тільки в жовтні 2008 року від знайомих йому стало відомо про те, що посада з якої він був звільнений скороченню не підлягала.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та суду пояснили, що при звільненні його не було ознайомлено з наказам про звільнення та з директивою Міністерства Оборони України за №147/162 від 25.01.1992 року, на підставі якої винесено наказ про звільнення. Про підстави звільнення позивача було повідомлено усно та зазначено у військовому квитку, який він отримав в Тлумацькому районному військовому комісаріаті в 1992 році. Вважають звільнення з військової служби позивача незаконним.
Відповідач - військова частина А-1349 м.Івано-Франківськ позов не визнав, на адресу суду направив письмове заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними, суду пояснив, що позивач звільнений з військової служби у зв'язку з скороченням штатів у відповідності до директиви Міністерства Оборони України за №147/162 від 25.01.1992 року, у відповідності до якої відбулось скорочення штатів і на посада, яку обіймав позивач підлягала до зайняття особами офіцерського складу Збройних Сил України, а позивач, будучи прапорщиком Збройних Сил України підлягав скороченню. Вважає наказ командуючого 14 повітряної армії за №012ПМ від 03 квітня 1992 року про звільнення в запас позивача законним та обґрунтованим. Крім того, представник відповідача вказав, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача та його представника, заперечення відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 03 квітня 1992 року наказом Командувача 14 повітряної армії Збройних Сил України за №012ПМ позивача звільнено з військової служби у запас за статтею 68, підпункт «В» (за скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
При розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. З врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суд виходить із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З позовом до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи позивач звернувся 22 грудня 2008 року. Право на звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав при його звільненні з публічної служби виникло з дня видачі позивачу військового квитка Тлумацьким районним військовим комісаріатом в Івано-Франківській області в 1992 році.
Отже, судом встановлено, що адміністративний позов позивачем подано з пропущенням місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 248-5 Цивільно-процесуального кодексу України в редакції від 18.07.1963 року, в порядку якого здійснювався захист порушених прав при звільненні з публічної служби в 1992 році.
Посилання позивача на те, що про порушення його прав при звільненні з військової служби йому стало відомо від знайомого Дем'яніва І. тільки в жовтні 2008 року, як на обставину, що доводить поважність причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не може бути визнана судом достатньою і не пояснює причини пропуску строку звернення до суду. Судом не встановлено будь-яких інших поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В судовому засіданні, а також в поданих письмових запереченнях проти позову представник відповідача - військової частини А-1349 м.Івано-Франківськ наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1до повітряного командування «Захід», військової частини А-1349 про визнання незаконним наказу про звільнення з військової служби, поновлення на публічній службі - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Остап'юк
Постанова складена в повному обсязі 30.01.2009 року.