УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 р. Справа № 876/8457/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області та Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі №813/3648/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області про стягнення заборгованості та зобов’язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

13.07.2015р. Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області (далі - Управління) звернулось в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області (далі - Фонд), просив стягнути з відповідача не прийняті до відшкодування витрати, пов’язані з виплатою пенсій по втраті годувальника, допомоги на поховання та витрати на їх доставку згідно актів щомісячної звірки за грудень 2014 року в сумі 180 (сто вісімдесят) гривень 72 копійки; зобов’язати відповідача прийняти до заліку виплачені пенсії по втраті годувальника, допомогу на поховання та витрати на їх доставку, не прийняті до відшкодування, за грудень 2014 року на загальну суму 180 (сто вісімдесят) гривень 72 копійки та включити до актів щомісячних звірок.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. позов задоволено частково: стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області суми пенсії, виплаченої ОСОБА_2 за період грудня 2014 року у розмірі 43,68 грн. (сорок три грн. 68 коп.); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління та Фонд подали апеляційні скарги, просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області просить постановити нове рішення, яким в позові відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 не зверталась до Фонду про здійснення страхових виплат у зв’язку з втратою годувальника, особова справа не передана до Фонду. Це свідчить про те, що відповідних виплат ОСОБА_2 не отримувала від підприємства до 01.04.2001р., тобто до початку діяльності Фонду. При передачі такої справи мав бути переданий і оригінал акта. Таким чином в Управлінні та у Фонді відсутні оригінал акта про нещасний випадок, що трапився з ОСОБА_3 Фонд не може здійснювати страхові виплати на підставі неналежних документів, бо це було б порушенням одного з принципів загальнообов’язкового державного соціального страхування щодо цільового використання коштів.

Управління просить постановити рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. позивачем виставлено в Актах звірення до відшкодування розміри пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, щомісячні цільові грошові допомоги на прожиття, в частині, що підлягає відшкодуванню, допомог на поховання пенсіонера – на загальну суму 9430,81грн. Фонду направлено Довідки про відшкодування Фондом витрат та Списки осіб, яким виплачено пенсії. В пенсійних справах містяться копії актів про нещасний випадок Н-1, які відповідають чинному законодавству, тому пенсії виплачені пенсіонерам підлягають відшкодуванню відповідачем. Оскільки ОСОБА_4 виплачується пенсія по втраті годувальника за померлого чоловіка, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, то відповідач повинен відшкодувати понесені витрати з приводу виплати та доставки пенсії, виплаченої позивачем.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за період грудня 2014 року відповідач не приймає до заліку виплачені пенсії по втраті годувальника, допомогу на поховання та витрати на їх доставку та не включає до актів щомісячних звірок та не відшкодовує понесені позивачем витрати, а саме виплати пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячні цільові грошові допомоги на прожиття, в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до вимог п. 4 Порядку, на загальну суму 180,72 грн.

Дана обставина стала підставою звернення з позовом до суду за захистом порушених прав Управління.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. за №16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

За пенсійним страхуванням, у відповідності до статті 25 даних Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи та допомога на поховання пенсіонерів.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по втраті годувальника є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не прийнято до відшкодування виплачені суми пенсії по втраті годувальника на загальну суму 180,72 грн. (в т.ч. по справі ОСОБА_4 на загальну суму 137,04 грн. та по справі ОСОБА_2 на загальну суму 43,68грн.). Відмова обгрунтована посиланням на невідповідність Акта Н-1 чинному законодавству (в справі знаходиться не оригінал Акта Н-1, а його завірена копія).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 07.08.2013 року отримує пенсію в розмірі 1898,00грн., з якої загальний розмір згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" 137,04грн. по втраті годувальника, померлого як це вбачається з копії свідоцтва про смерть 23.08.1988 року, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується копією Акта Н-1.

Відповідно до ст. ст. 21, 28, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань які спричинили втрату працездатності» (в редакції на дату розгляду спору) фонд виплачує страхову виплату пенсії по втраті годувальника у разі смерті потерпілого на виробництві непрацездатним особам, які перебували на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими є жінки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють. На дату смерті потерпілого, його дружина ОСОБА_4 не перебувала на його утриманні, оскільки не досягла 55-річного віку.

ОСОБА_4 після досягнення 55 річного віку отримувала пенсію по віку, а в 2013 році перейшла на інший вид пенсії (обрала пенсію по втраті годувальника).

Отже висновки суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав відшкодувати Пенсійному фонду України виплату по втраті годувальника є вірними. В свою чергу, доказів того, що ОСОБА_4 на день смерті потерпілого перебувала на його утриманні позивачем суду не надано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 21.05.2013р. у справі №21-129а13, а тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України та ст.244-2 КАС України враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства.

Щодо пенсіонера ОСОБА_2, який отримує пенсію в розмірі 1049,00 грн. по втраті годувальника за померлих батьків, з якої загальний розмір згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 86,02грн., в т.ч. 44,22 грн. - основний розмір пенсії та 41,80 цільова допомога, в рівних частинах по 43,01 грн. за кожного померлого годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» (один з яких ОСОБА_3, котра померла 16.01.1978р. внаслідок нещасного випадку на виробництві), то такий стверджується свідоцтвом про смерть та копією Акта Н-1.

Проте підставою для відмови Фонду в прийняті до відшкодування витрат по пенсіонеру ОСОБА_2 є відсутність в пенсійній справі оригіналу акта про нещасний випадок на виробництві її матері ОСОБА_3, яка отримала травму на виробництві 16.01.1978р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності такої відмови в контексті вимог підпункту «а» пункту 1 статті 21 та 37 Закону України від 23.09.1999р. №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань», оскільки подання позивачем копії акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, а не його оригіналу, не може бути підставою для відмови у перерахуванні страхових виплат, оскільки зазначене не віднесено до передбачених у ст.37 цього Закону випадків, за яких Фонд може відмовити у страхових виплатах, що узгоджується з практикою Верховного суду України, викладеною у його постанові від 15.10.2013р. у справі за позовом державного підприємства «Орджонікідзевугілля».

Окрім цього, згідно абз. 3 п. 1.3. Постанови Президії Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 13.08.1982р. №11-6 «Про затвердження Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві», адміністрація підприємства зобов’язана видати завірену копію акта форми Н-1 про нещасний випадок потерпілому чи іншій зацікавленій особі. Оригінал акта зберігається на підприємстві 45 років.

Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що Фонд, в разі виплати пенсії по втраті годувальника органами Пенсійного фонду України має відшкодувати останньому витрати, а тому вимога про стягнення з відповідача не прийнятих до відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по втраті годувальника згідно Актів щомісячної звірки за грудень 2014 року по пенсіонеру ОСОБА_2 у розмірі 43,68 грн., є підставною та підлягає задоволенню.

Окрім того, Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 встановлює лише механізм включення та відшкодування витрат за особовими справами потерпілих і розрахований на відсутність спору та не врегульовує спірних відносин, які виникли щодо зобов’язання прийняти до заліку виплачені пенсії по втраті годувальника, допомоги на поховання та витрат на їх доставку згідно Актів щомісячної звірки за період грудень 2014 року на загальну суму 180,72 грн., та включення їх до Актів щомісячних звірок.

У разі незгоди включити у щомісячний акт звірки суми з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків, то вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов’язання включення сум витрат у акти звірки, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 06.06.2011 року у справі №21-116а11, а тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України та ст. 244-2 КАС України враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області та Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі №813/3648/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст Ухвали виготовлено 27.10.2015р.