КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-19160/08 Головуючий у І інстанції - Маркова О.М.
Суддя-доповідач Умнова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Романчук О.М., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Скопенко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області
- про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії, -
В С ТА Н О В И Л А:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області здійснити з 1.07.2007 року перерахунок доплати до пенсії згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідності до розміру заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2008 року позов задоволений частково, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області провести перерахунок доплати до пенсії позивачу згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 9.07.2007 року по 1.10.2007 року та з розрахунку 460 грн. щомісячно за період з 1.10.2007 року по 31.12.2007 року.
Відповідач, не погоджуючись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і відноситься до 4-ї категорії.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером та зареєстрований і постійно проживає в м. Біла Церква, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії позивачу відповідно до вимог постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що постанова КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836, суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік було призупинено в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 30 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Положення Закону, визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що позивач має право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати з 9.07.2007 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення до 31.12.2007 року.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1.07.2007 року становив 440 грн., з 1.10.2007 року - 460 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку із чим, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області - залишити без задоволення, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2008 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: