КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-16205/08 р. Головуючий у першій інстанції: Батрин О.В.
Доповідач: Шостак О.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Умнової О.В.,
при секретарі: Лелюх М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дії органів праці та соціального захисту населення незаконними та стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці про визнання неправомірними дій відповідачів по нарахуванню щорічної одноразової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не в повному розмірі та стягнення недоплаченої за 2004 - 2007 роки суми в розмірі 7 334 гривні 29 копійок.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року позовні вимоги задоволені частково: визнані протиправними дії відповідачів по виплаті надбавки в заниженому розмірі та стягнуто з Головного управління ПСЗН шляхом списання на рахунок УПСЗН недоплачену грошову допомогу позивачу як інваліду війни за 2005 - 2007 роки в сумі 6 817 гривень.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач УПСЗН в Замостянському районі м. Вінниці подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення та постановити нову в цій частині, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Замостянський районний суд м. Вінниці в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а саме в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги за 2005 - 2007 роки в розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та стягнення останньої. В решті позову відмовив.
Проте, апеляційна інстанція не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Управлінням соціального захисту населення Замостянського району м. Вінниці 09.06.2006 року.
Відповідно до ст. 1 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу щорічно до 5 травня повинна надаватися грошова допомога в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, однак відповідачем з посиланням на Закони України «Про державний бюджет» на відповідні роки дана допомога не виплачувалася в повному обсязі.
Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах : інвалідам війни ІІІ групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами - 65 гривень.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України чітко визначив, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зменшення розмірів щорічної разової допомоги ветеранам війни суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні, акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом є недійсними.
З огляду на вищенаведене, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України про недопущення звуження змісту та обсягу прав громадян України, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком Замостянського районного суду м. Вінниці в частині неправомірності дій відповідача, які привели до неповного нарахування щорічної грошової допомоги позивачеві.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи і їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не може бути звужений (ст. 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк)
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
До того ж, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаться мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Замостянського районного суду м. Вінниці про те, що аналогічних чином повинне вирішуватися питання щодо виплати грошової допомоги позивачу як інваліду війни 3 групи за наступні роки, які проводилися після винесення рішення Конституційним Судом України.
Задовольняючи позовні вимоги та визначаючи період за який має проводиться стягнення невиплачених доплат суд першої інстанції виходив з положень ст. 257 ЦК України, проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком, оскільки спеціальна норма - ст. 99 КАС України встановлює річний строк на звернення з позовом до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлюючи позивачеві строк на звернення суд першої інстанції виходив з того, що поважною причиною такого пропуску є юридична необізнаність. Проте колегія суддів не може погодитися з висновком Замостянського районного суду м. Вінниці та не знаходить поважних причин пропуску строку на звернення до суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмову у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки представником відповідача і під час розгляду справи в суді першої інстанції, і апеляційній скарзі заявлялося клопотання про застосування наслідків пропущення строків звернення, колегія суддів не погоджується з висновком Замостянського районного суду м. Вінниці в частині зобов'язання зробити перерахунок грошової допомоги починаючи з 2005 року, а вважає правильним визначити період за яким має бути проведений перерахунок з 2006 по 2007 роки.
Згідно зі ст. 198 ч. 1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність часткового скасування постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій органів праці та соціального захисту населення незаконними та стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року скасувати частково, постановивши нову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління правці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2005 рік - відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-16205/08 р. Головуючий у першій інстанції: Батрин О.В.
Доповідач: Шостак О.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Умнової О.В.,
при секретарі: Лелюх М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дії органів праці та соціального захисту населення незаконними та стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до вимог ст.ст. 158, 160 КАС України залежно від складності справи складання судового рішення у вигляді постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в судовому засіданні та приєднуються до справи.
Роз'яснити сторонам, що з обґрунтованим текстом постанови суду вони зможуть ознайомитись 11 травня 2009 року.
Керуючись ст.ст. 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій органів праці та соціального захисту населення незаконними та стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року скасувати частково, постановивши нову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління правці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2005 рік - відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді: