Справа №: 2-287/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"31" січня 2011 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого – судді Паламарчука М.С., при секретарі Шаповал І.Ф., розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому прохає в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110011 від 10.07.2007 р. в сумі 99697,91 грн. звернути стягнення на автомобіль відповідача ВАЗ-21112 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням «ПриватБанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Своє прохання мотивує тим, що 10.07.2007 р. відповідач отримав кредит у розмірі 83062,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.07.2014 року. Відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав. Станом на 18.06.2010 р. має заборгованість в зазначеному розмірі, яка складається з 59615,17 грн. заборгованості за кредитом, 23388,66 грн. по процентах за користування кредитом, 5832,18 грн. по комісії за користування кредитом, 10861,90 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором сторони уклали договір застави від 10.07.2007 р., за яким відповідач надав в заставу спірний автомобіль, який належить йому на праві власності. Тому позивач прохає звернути стягнення на заставне майно.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в судовому засіданні. Пояснив, що 29.01.2009 р. автомобіль був вилучений у відповідача і перейшов в заклад.

Відповідач позов визнав частково. Пояснив, що 31.01.2009 р. працівниками банку у нього спірний автомобіль було відібрано для реалізації, про що складено відповідний акт. До часу звернення до суду він не отримував від банку будь-яких повідомлень, його ніхто не повідомляв про збільшення боргу і про його обов’язок продовжувати сплачувати кредит. Тому він визнає лише заборгованість в тому розмірі, в якому вона була на час вилучення автомобіля.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Копією кредитного договору підтверджується факт його укладення та умови, відповідно до яких отримані кошти повинні були повертатися щомісячно зі сплатою відсотків. Станом на 29.01.2009 р. заборгованість по договору становила 61712,57 грн., а на 02.06.2010 р. – 99697,91 грн. Розрахунок боргу не оспорюється.

Згідно з договором застави, укладеним сторонами 10.07.2007 р., виконання кредитного договору забезпечувалося заставою зазначеного позивачем автомобіля. Пункти 1, 15.1 цього договору передбачали, що позивач, як заставодержатель, має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 24 укладеного сторонами договору застави зазначено способи звернення стягнення на предмет застави, зокрема шляхом продажу заставодержателем предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах, в тому числі з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця. Сторони надали копії акту від 29.01.2009 р., відповідно до якого автомобіль було вилучено у відповідача за несплату вчасно виплат по кредиту. В тексті акту зазначено, що відповідач передав автомобіль і доручає банку передати його на реалізацію і вилучені кошти направити на погашення заборгованості. Доказів того, що відповідач перешкоджав реалізації автомобіля не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що з отриманням автомобіля банк втратив право збільшувати відповідачеві заборгованість по кредиту і за рахунок його реалізації можливо погашати лише борг станом на 29.01.2009р.

Ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, в тому числі, і продажу предмета застави заставодержателем шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1051,83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн., всього на суму 1171,83 грн. Позов задовольняється на 61,9 %= 61 712,57 грн. : (99 597,91 грн. : 100%). Тому на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 725,36 грн. = 1171,83 грн. : 100 % х 61,9 %.

Керуючись статтями 526, 589-591, 1054 ЦК України, 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», 11, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Звернути стягнення на автомобіль ВАЗ моделі 21112, 2007 р. випуску, № кузова/шасі ХТА21112070271927 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (мешкає за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, селище Димитрове, вул. Л. Шевцової, 11, ІПН НОМЕР_2), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110011 від 10.07.2007 р., укладеним між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, в розмірі 61712 (шістдесят одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 57 коп., шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням «ПриватБанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» 725 грн. 36 коп. судових витрат.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської обл. через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: