ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 р. Справа № 44056/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Олендера І.Я.,

суддів – Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними, стягнення підвищення до пенсії,-

ВСТАНОВИЛА :

В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними, стягнення підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки та до 30.04.2009 року, зазначивши, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною виплату управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому ОСОБА_1 підвищення до пенсії, у розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов»язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести нарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2009 року ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти вимог відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивач є дитиною війни, а рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»яким обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак вимоги позивача щодо виплати підвищення до пенсії є підставними та обґрунтованими за період з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2009 року. Стосовно вимог позивача за 2007 рік, то такі до задоволення не підлягають, оскільки останній пропустив річний строк звернення до адміністративного суду, а на застосуванні наслідків такого наполягав відповідач.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права. УПФ України вказує про те, що норма ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»не застосовується для перерахунків або підвищень до пенсії, оскільки питання величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»не вирішено у законодавчому порядку. Враховуючи те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат за цим законом проводиться із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, в діях управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому не вбачається будь-яких порушень законодавства.

Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, він має право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним та таким, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, вірно виходив з того, що невиплата підвищення до пенсії позивачу заподіяна протиправними діями відповідача. Колегія суддів вважає вірним способом відновлення порушеного права позивача покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням виплачених позивачу сум.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для виплати позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2009 року, оскільки, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року, дія якої не зупинена, відтак позивач має право на таку виплату.

Згідно ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України).

З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивача за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягав відповідач, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», доплат до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

Оскільки правові положення, які передбачають виплату доплат до пенсії дітям війни є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, однак, оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір, зокрема і при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року в справі № 2а-1699/09 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691 –VІ від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.

Головуючий : Судді : ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2010 р.