ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 р. Справа № 7345/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Улицького В.З.

Суддів Олендера І.Я. , Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання Неміш О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування акту,–

встановила:

У листопаді 2009 року громадянин ОСОБА_1 звернувся з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування акту опису і арешту майна.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що Луцьким міськрайонний судом Волинської області 29.01.2008 року видано виконавчий лист №1-31, який знаходиться на виконанні в Першому відділі ДВС Луцького міського управління юстиції. 25.03.2009 року державним виконавцем Смірновою О.В. проведено опис належного йому майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Кравчука, 18/24, про що складено відповідний акт опису і арешту майна.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування акту опису та арешту майна від 25.03.2009 року відмовлено.

Постанову суду оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою задоволити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.04.2008 року державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчих листів Луцького міськрайонного суду Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн. боргу, 1111, 66 грн. збитків, заподіяних злочином та 429 грн. на користь Луцької міської клінічної лікарні відшкодування витрат на лікування.

18.04.2008 року постановою державного виконавця виконавчі провадження об’єднано у зведене провадження, а також винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1154,06 грн..

Для виявлення майна належного боржнику, державним виконавцем 25.07.2008 року направлені запити до Волинського обласного БТІ, Відділу ДАІ УМВС, Луцької ОДПІ, відділу реєстрації суб’єктів господарювання.

Відповідно до повідомлення Волинського БТІ за боржником на праві приватної власності зареєстровано квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1.

24.02.2009 року державним виконавцем складено акт, згідно якого боржник дійсно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, майна належного боржнику на суму 10 000 грн. не виявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

Частиною 3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до вище наведеного суд першої інстанції обґрунтовано пришов до рішення про правомірність дій державного виконавця при описі та арешті квартири, оскільки дії відповідача вчиненні на виконання рішення суду після вжиття всіх можливих заходів по зверненню стягнення на інше майно.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2010 року у справі №2а-19244/09/0370 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Улицький В.З.

Судді Олендер І.Я. , Каралюс В.М.

Повний текст ухвала виготовлений та підписаний 01.10.2010 року.