ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 р. Справа № 38644/09

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення недорахованої допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 в березні 2009 року звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила суд визнати неправомірними дії відповідача та зобов»язати його зробити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 року по січень 2009 року та виплатити недоотриману допомогу.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2009 року позов задоволено. Визнано незаконними дії відповідача. Зобов»язано стягнути з управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_1 недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 року по січень 2009 року в сумі 4645,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, які мають право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Покликався на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, відповідно до якого визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема ч.2 ст.56, п.14 ст.71, яким було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач – управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що, відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно – правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.

Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.

Відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.

Відповідно до п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» на 2007 рік було зупинено та у відповідності до ст.56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

У відповідності до ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Оскільки рішення Конституційного суду України №6-рп було ухвалено 09.07.2007 року, то колегія суддів зазначає, що саме з цього моменту у позивача виникає право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у більшому розмірі.

Відповідно до ст.99 КАС України в редакції до 07.07.2010 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частини 1 та 2 ст.100 КАС України встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду відповідно до яких пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін та що лише у випадку якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області за захистом своїх прав та законних інтересів 24 березня 2009 року. Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском річного строку звернення до адміністративного суду.

Як вбачається із поданого управлінням праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації заперечення на позовну заяву (а.с.15), відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, передбачених ст.100 КАС України.

Оскільки вищенаведене рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 було офіційно оприлюднено, а саме опубліковано в Офіційному віснику України від 27.07.2007 року №52, Віснику Конституційного суду України від 10.09.2007 року №4, тобто позивач повинна була дізнатися про право на виплату їй спірної допомоги у більшому розмірі, відповідачем було заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, то колегія суддів приходить до переконання про наявність достатніх підстав для відмови в задоволенні заявленого позову про нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Що стосується невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» за 2008 рік та вимоги про зобов»язання відповідача призначити та виплатити на користь позивача таку допомогу, то колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для її задоволення.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач протягом січня-грудня 2008 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», що підтверджується довідкою № 236 від 25.02.2009 року, виданої відповідачем (а.с.5).

Відповідно до п.23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та викладено у такій редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.».

При цьому п.3 розділу VIII Закону «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в такій редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсоткам, з 1 січня 2009 року – 75 відсоткам, з 1 січня 2010 року – 100 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців».

Оскільки правова норма, передбачена ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» не скасована, не була визнана неконституційною, то обсяг існуючих прав і свобод громадян, які передбачені цією нормою залишається незмінним, а тому виплати, які проводив відповідач у 2008 році відповідають чинному законодавству.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку проводив відповідач у 2008 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» є правомірною, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації задовольнити повністю.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2009 року у справі №2а-165/09 – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя            В.М. Каралюс

Судді І.Я. Олендер

           ОСОБА_2