ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 р. Справа № 25940/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання Заборі І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу УМВС України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 року у справі №2а-3381/09/0970 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Івано-Франківській області про визнання неправомірним наказу №142 о/с від 17.11.2009р. та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УМВСУ в Івано-Франківській області про визнання недійсним наказу №142 о/с від 17.11.2009р. в частині його звільнення з органів внутрішніх справ за скороченням штатів та зобов’язання відповідача поновити його на посаді начальника сектору громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Галицького РВ УМВСУ в Івано-Франківській області.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що був незаконно звільнений з даної посади, рішенням суду був поновлений на ній, однак відповідач, не поновивши його на посаді та не виконавши судового рішення про поновлення на публічній службі, прийняв оскаржуваний наказ про звільнення його з посади через скорочення штату, якого фактично не було. Зміна найменування посади не є підставою для його звільнення. Просив задоволити позов, визнати незаконним оскаржений наказ та зобов’язати відповідача поновити його на публічній службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Галицького РВ УМВСУ в Івано-Франківській області.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 року позов задоволено.
Визнано незаконним наказ начальника УМВСУ в Івано-Франківській області №142 о/с від 17.11.2009 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Зобовязано начальника УМВСУ в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Галицького РВУ МВС України в Івано-Франківській області.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на публічній службі звернуто до негайного виконання.
Постанову суду першої інстанції оскаржило УМВСУ в Івано-Франківській області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про проведення скорочення штатів з метою позбутися позивача як небажаної особи на публічній службі, не взяв до уваги, що відповідач вправі був перемістити позивача на нижчу посаду в зв’язку з скороченням штатів, а позивач від запропонованих рівнозначних посад відмовився, неправильно вважав про відсутність реального поновлення ОСОБА_2 на службі на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 9.04.2009р.
Апелянт просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В справі встановлено, що наказом начальника УМВСУ в Івано-Франківській області від 11.06.2008р. №518 «Про організаційно-штатні питання»затверджено перелік змін у штатах УМВСУ в цій області, відповідно до яких виключено з штатного розпису Галицького РВ УМВСУ в Івано-Франківській області посаду начальника сектора в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, на якій працював позивач ОСОБА_2, та введено посаду старшого інспектора з міграційного контролю.
В зв’язку зі цими змінами та на виконання наказу №518 від 11.06.2008р. ОСОБА_2 11.08.2009р. в письмовій формі було направлено попередження про наступне звільнення з займаної посади з 11.10.2009р. у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України та пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом в органах внутрішніх справ (через скорочення штатів).
Одночасно ОСОБА_2 було запропоновано ряд посад, від переведення на які позивач не погодився.
Наказом начальника УМВСУ в Івано-Франківській області №142 о/с від 17.11.2009р. ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади відповідно до пп. «г»п.64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ в зв’язку з скороченням штатів на підставі наказу начальника УМВСУ в Івано-Франківській області №518 о/с від 11.06.2008 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що звільнення позивача з публічної служби проведено з порушенням норм чинного законодавства.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 у березні 2008р. був звільнений з органів внутрішніх справ. Наказ про звільнення ОСОБА_2 оскаржив в судовому порядку. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2008р. ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позову. Вказана постанова була скасована в апеляційному порядку постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9.04.2009р., якою ОСОБА_2 був поновлений на посаді начальника сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Галицького РВ УМВСУ в Івано-Франківській області з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Відповідач в добровільному порядку постанову апеляційного адміністративного суду не виконав, в зв’язку з чим ОСОБА_2 звернувся до органів державної виконавчої служби за її примусовим виконанням.
Згідно довідки підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 18.03.2010р. №05-12/1019 виконання постанови суду про поновлення позивача на посаді в повному обємі не виконано та виконавче провадження не завершене, оскільки позивач до фактичного виконання своїх обов’язків не допущений.
Наказом начальника УМВСУ в Івано-Франківській області від 25.06.2009р. №77 скасовано наказ №70 від 14.03.2008р. в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, начальника сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Галицького РВ УМВСУ в Івано-Франківській області з 14.03.2008р. за пп. «є»п.64 Положення та визнано вважати його таким, що перебував в розпорядженні УМВСУ в області з 25.06.2009р.
Наступним наказом начальника УМВСУ від 11.08.2009р. №96 о/с відмінено наказ №77 від 25.06.2009р. в частині виведення позивача в розпорядження УМВСУ з 25.06.2009р. та наказано вважати ОСОБА_2 поновленим на посаді начальника сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Галицького РВ УМВСУ в Івано-Франківській області.
Відповідно до ст..77 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення суду про поновлення на роботі вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 до виконання своїх попередніх обов’язків фактично не допущений не був, тому на посаді відповідно до рішення суду вважається не поновленим.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ повязане з намаганням його позбутися як небажаної особи. При цьому прийняв до уваги, що на підставі наказу МВС України від 4.06.2007р. «Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи»ОСОБА_2 –старший інспектор сектору ГІРФО був в листопаді 2007р. в зв’язку з виведенням даної посади з штату переведений на посаду начальника сектору ГІРФО. Наказ від 11.06.2008р.№518, прийнятий на підставі рапортів в.о. начальника Галицького РВ УМВСУ та начальника відділу ГІРФО УМВСУ в області,передбачав виведення з штату посади, на якій проходив службу позивач, та введення раніше існуючої посади, з якої він був переведений. Даний наказ прийнятий в час, коли справа про поновлення ОСОБА_2 на публічній службі знаходилася в провадженні судів, коли постанова по суті поданого позову ще не була прийнята, що свідчить про бажання відповідача позбутися ОСОБА_2 як небажаного працівника та унеможливити поновлення його на посаді. Наявність такого намагання обєктивно стверджується конкретними діями відповідача в частині ухилення від реального поновлення ОСОБА_2 на посаді відповідно до рішення суду.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що зміна найменування посади позивача не є підставою для його звільнення з посади за скороченням штатів, оскільки скорочення як такого не відбулося. Штатна кількість працівників сектору ГІРФО та коло їх функціональних обовязків не змінилися.
Правильним є висновок суду і в тій частині, що звільнення працівника, який на посаді фактично не працював, суперечить вимогам законодавства.
Постанова окружного адміністративного суду відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим судом нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що скорочення штатів дійсно відбулося, що позивач звільнений з дотриманням встановленої законом процедури звільнення в зв’язку з скороченням штатів, що позивач був поновлений на попередній посаді за рішенням суду, спростовуються висновками суду першої інстанції нормами матеріального права та підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу УМВС України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 року по справі № 2а-3381/09/0970 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І. Богаченко
ОСОБА_3
Повний текст виготовлено 9.07.2010 р.