ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 29347/10

26.10.10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Балко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, треті особи: Профспілка працівників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, перший заступник начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті ОСОБА_2, начальник Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області ОСОБА_3 про поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,–

встановила:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, треті особи: Профспілка працівників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, перший заступник начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті ОСОБА_2, начальник Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області ОСОБА_3 про поновлення на посаді начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2010 року.

08.04.2010 року до суду першої інстанції позивачем подані зміни і доповнення до адміністративного позову в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ №64-ВК/13п від 04.02.2010 року Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про звільнення . Визнати протиправним та скасувати наказ №13-ВК/13д від 04.02.2010 року Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Визнати протиправним та скасувати наказ №14-ВК/13д від 04.02.2010 року Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарно стягнення у вигляді догани. Визнати протиправним та скасувати наказ №15-ВК/13д від 04.02.2010 року Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Поновити його на посаді начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області. Стягнути з відповідача на його користь середньомісячного заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2010 року. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

Позивач свої позовні вимоги мотивує наступним.

З квітня 2007 року позивач працював на посаді начальника територіального управління Головної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області. 04 лютого 2010 року наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 64-ВК/13п позивача було звільнено з посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Позивач стверджує, що звільнення проведено з порушенням вимог законодавства про працю і з фальсифікацією документів, зважаючи на наступне. Перед звільненням з 05.10.2009 року по 04.02.2010 року позивач перебував на лікуванні. 04.02.2010 року прибувши на роботу, позивач виявив, що з його автомобіля зник ноутбук який є матеріальною цінністю Головної державної інспекції на автомобільному транспорті. З метою встановлення пропажі позивач негайно звернувся до органів внутрішніх справ. Позивач зазначає, що для відтворення місця події, написання заяви та дачі пояснення він змушений був бути відсутній на робочому місці до кінця робочого дня. 05.02.2010 року позивач звернувся з заявою до начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті з приводу пропажі ноутбука та відсутності на робочому місці з 12 год. 20 хв. до 17 год. 50 хв. 04.02.2010 року. Позивач вказує, що йому не було відомо про проведення 04.02.2010 року позапланової перевірки діяльності територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівської області, а також йому не було відомо з яких причин проводилась перевірка. Про наказ № 64-ВК/13п від 04.02.2010 р. про звільнення позивача, з його слів, дізнався через деякий час, з наказом позивач ознайомлений не був. Вказаний наказ позивач отримав по пошті. Також, зі слів позивача, йому не було відомо про акт позапланової перевірки від 04.02.2010 року, накази Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04.02.2010 року № 13-ВК/13д, від 04.02.2010 року № 14 ВК/13д та від 04.02.2010 року № 15ВК/13д про оголошені догани. З вказаними документами позивач не був ознайомлений, а дізнався про них з наказу про звільнення.

Також позивач посилається на те, що відповідно до ст. 149 КЗпП України відповідач не зажадав від позивача письмового пояснення, не повідомив про оголошені догани під розписку. Позивач вказує, що згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві і членом якої є працівник. Таким чином, позивач вважає, що його звільнення є незаконним, а відповідачем було грубо порушено трудове законодавство.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року в позові відмовлено.

Постанову суду оскаржив ОСОБА_1 вважає, що, висновки суду, які викладені в постанові не відповідають обставинам справи, недоведеними є обставинами, які суд першої інстанції вважав встановленими, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати повністю постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року та винести нову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що із наказу від 04.02.2010 № 64-ВК/13п, позивача було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України «за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором». Пунктом 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом ... у випадках; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Таким чином працівник може бути звільнений за п. 3 ст. 40 КЗпП України виключно у тому випадку, якщо він допустить проступок на роботі вже після того, як до нього було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення за невиконання трудових обов'язків. Для того, щоб звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України визнавалось правомірним, необхідно, щоб працівник вчиняючи проступок, який має слугувати підставою для звільнення, вже мав у своєму «пасиві» накладене та не погашене дисциплінарне чи громадське стягнення.

Також апелянт наголошує на тому, що із Наказу від 04.02.2010 № 64-ВК/13п, як підставу для звільнення Відповідач зазначає «допущені Позивачем порушення», які зафіксовані в Акті позапланової перевірки № 3/10 від 04.02.2010. При цьому, як видно із вказаного Акту № 3/10 від 04.02.2010 в ньому описуються «порушення» начебто допущені Позивачем у вересні 2009 року. Відтак підставою для звільнення Позивача 04.02.2010 слугували «проступки» начебто вчинені ним у вересні 2009 року. Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, для звільнення Позивача за ці «проступки» необхідним було, щоб станом на вересень 2009 року Позивач мав накладені та непогашені заходи дисциплінарного стягнення або громадського впливу.

Вважає, що помилковим є і висновок суду першої інстанції про те, що Головною інспекцією на автомобільному транспорті дотримано порядок застосування дисциплінарних стягнень, визначений ст. 149 КЗпП України. Вказаний висновок ґрунтується на обставинах, що не підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, Судом першої інстанції не враховано наступне. Перед звільненням, в період з 05.10.2009 включно по 03.02.2010, Позивач перебував на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності. 04.02.2010 року - день звільнення - позивач був присутній на робочому місці з 11-05 год., протягом біля 50-ти хвилин, оскільки відбув до ЛМУ УМВС України для вчинення необхідних слідчих дій по розшуку ноутбука, який є власністю Відповідача. Час перебування на робочому місці Позивача 04.02.2010 року не спростовується Відповідачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема: талоном-повідомленням №1, який підтверджує прийняття від ОСОБА_1 заяви від 04.02.2010 , довідкою видане ВКР ЛМУ ГУ МВС, з якої вбачається, що Позивач 04.02.2010 року в періоді з 12-20 год. 17-50 год. перебував у ВКР ЛМУ ГУ МВС, куди був викликаний як потерпілий та заявник.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 13.04.2007 року Наказом головної державної інспекції на автомобільному транспорті №563-ВК/13 від 12.04.2007 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області.

Відповідно до наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №13-ВК/13д від 04.02.2010 року за неналежне виконання своїх службових обов’язків, передбачених п. 10.1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14.12.2005 року №888 ОСОБА_1 – начальнику територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області оголошену догану.

Відповідно до наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №14-ВК/13д від 04.02.2010 року за порушення п. 5 та п. 10 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14.12.2005 року №888 ОСОБА_1 – начальнику територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області оголошену догану.

Відповідно до наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті 15-ВК/13д від 04.02.2010 року за невиконання доручень керівництва від 17.09.2008 року №41/2-9-881п, від 24.09.2009 року №41/2-9-582п та порушення п.10.1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14.12.2005 року №888 ОСОБА_1 – начальнику територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області оголошену догану.

Наказом №64-ВК/13п від 04.02.2010 року звільнено ОСОБА_4 з посади начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області, 04.02.2010 року за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. З КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу".

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених даною статтею.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Працівник може бути звільнений за п.3 ст.40 КЗпП України виключно у тому випадку, якщо він допустить проступок на роботі вже після того, як до нього було застосовано дисциплінарне стягнення за невиконання трудових обов»язків. Для того щоб звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України визнавалось правомірним, необхідно , щоб працівник вчиняючи проступок, який має слугувати підставою для звільнення, вже мав у своєму «пасиві» накладене та не погашене дисциплінарне стягнення. Вказане повністю узгоджується із усталеною однозначною судовою практикою.

Як видно із Наказу від 04.02.2010 року №64-ВК/13 п, як підставу для звільнення Відповідач зазначає «допущені Позивачем порушення», які зафіксовані в Акті позапланової перевірки №3/10 від 04.02.2010 року. При цьому, як видно із вказаного Акту №3/10 від 04.02.2010 року в ньому описуються «порушення» начебто допущені Позивачем у вересні 2009 року. Відтак підставою для звільнення Позивача 04.02.2010 року слуговали «проступки» начебто вчинені ним у вересні 2009 року.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України для звільнення Позивача за ці «проступки» необхідним було, щоб станом на вересень 2009 року Позивач мав накладені та непогашені заходи дисциплінарного стягнення.

До матеріалів справи Відповідачем надано Наказ №72-ВК/13д від 29.07.2009 року, яким Позивачу «затримано присвоєння чергового рангу до одного року». Однак, як вбачається із цього Наказу, датований він 29.07.2009 року, винесений на підставі службової записки п.Іскри О. від 26.05.2009 року, пояснень Позивача від 20.05.2009 року та за порушення, вимогу про усунення якого висловлено в Поданні Львівського міжрайонного транспортного прокурора від 31.03.2009 року. Відповідно до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути застосовано до працівника не пізніше місяця з дня виявлення проступку. А оскільки «проступок» за який винесено Наказ №72-ВК/13 д від 29.07.2009 року виявлено 31.03.2009 року, то строк дисциплінарного стягнення сплив 31.04.2009 року.

Натомність звільнення Позивача, у зв’язку із систематичним невиконанням обов»язків Відповідач обґрунтовує наказами про оголошення доган, які датовані тією ж датою, що і наказ про звільнення -04.02.2010 року.

І норма п.3 ст.40 КЗпП України, і Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.1992 року №9 чітко і одно значно вказують що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення.

Відповідачем не доведено те, що оспорювані догани накладено обґрунтовано.

Також Позичем не доведено, що йому діями суб»кта владних повноважень заподіяна моральна шкода.

За таких підстав постановлене рішення залишатись в силі не може та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року у справі №2а-1821/10/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ №64-ВК/13п від 04.02.2010 року про звільнення ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ №13-ВК/13д від 04.02.2010 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати протиправним та скасувати наказ №14-ВК/13д від 04.02.2010 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати протиправним та скасувати наказ №15-ВК/13д від 04.02.2010 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області.

Стягнути з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2010 року по 26.10.2010 року.

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.З.Улицький

Судді: І.Я. Олендер

ОСОБА_5

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.10.2010 року.