ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2010 р. Справа № 32716/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання Ткач О.О.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 митниці та Державної митної служби України на постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, ОСОБА_2 митниці про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, ОСОБА_2 митниці про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позивач посилався на те, що відповідно до наказу Державної митної служби України №1446-к від 27.07.2010 року припинено перебування позивача на державній службі за порушення Присяги державного службовця. В ході проведеного службового розслідування комісія дійшла до висновку про неналежне та несумлінне виконання ОСОБА_3 своїх службових обов’язків, передбачених посадовою інструкцією, оскільки внаслідок невірної класифікації товарів, невірного визначення бази оподаткування товарів були заподіяні матеріальні збитки державі в розмірі 223772 грн.
Позивач не погоджувався з даними висновками, оскільки будь-яких порушень своїх посадових обов’язків ним не було допущено, при митному оформленні двох напівпричепів були проведенні всі необхідні митні процедури, включаючи митний огляд транспортних засобів, в ході якого ним в присутності декларанта оглядались напівпричепи тентовані, а не цистерни. Крім того позивач зазначав, що митне оформлення транспортних засобів ним було проведено у відповідності до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом ДМСУ від 20.04.2005 року №314.
Позивач просив скасувати наказ Державної митної служби України від 27.07.2010 року №1446-к «Про припинення перебування на державній службі» та наказ ОСОБА_2 митниці від 28.07.2010 року №202-к «Про звільнення ОСОБА_3В.», поновити його на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста ОСОБА_2 митниці та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27.07.2010 року до дня поновлення на публічній службі.
Постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 27.07.2010 року №1446-к «Про припинення перебування на державній службі» та наказ ОСОБА_2 митниці від 28.07.2010 року №202-к «Про звільнення ОСОБА_3В.».
Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Луцьк» ОСОБА_2 митниці з 27.07.2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 митниці на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3185,73 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржили ОСОБА_2 митниця та Державна митна служба України, подавши на неї апеляційні скарги.
В апеляційних скаргах апелянт зазначають, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянти вказують на те, що порушення службової дисципліни позивачем при здійсненні митного контролю та митного оформлення транспортних засобів мали місце і це було доведено в судовому засіданні. Державна митна служба України зазначає, що припинення державної служби у зв’язку з порушенням Присяги державного службовця не є дисциплінарним стягненням, а є наслідком невідповідності займанній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця.
Суд не прийняв до уваги, що державна служба позивача в митних органах була припинена на законних підставах, тому неправомірно задоволив позовні вимоги ОСОБА_3
Апелянти просять скасувати постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 митниці, яка апеляційну скаргу підтримала, ОСОБА_3 та його представника, які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
В справі встановлено, що позивач ОСОБА_3 проходив публічну службу в митних органах та на час звільнення, в зв’язку з порушенням Присяги державного службовця, перебував на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Луцьк» ОСОБА_2 митниці.
Наказом Державної митної служби України №1446-к від 27.07.2010 року перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах було припинено з підстав п.6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» та звільнено з займаної посади за порушення Присяги державного службовця. Наказом по ОСОБА_2 митниці від 28.07.2010 року № 202-к ОСОБА_3 визнаний звільненим з посади з 27.07.2010 року відповідно до п.1 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
Підставою для прийняття оскаржуваних наказів відповідачів стали результати службового розслідування законності дій посадових осіб митних органів при здійсненні пропуску на митну територію України та митного оформлення товарів, що надходили на адресу ТОВ «Трансекшин».
ОСОБА_3 поставлено в вину те, що перебуваючи на посаді старшого інспектора митного оформлення № 1 митного поста «Луцьк», 19.08.2008 року при митному оформленні двох напівпричепів він невірно визначив класифікацію товарів, що стало наслідком невірного визначення бази оподаткування зазначених товарів та призвело до заподіяння матеріальних збитків державі в розмірі 223772 грн.
Порушення позивачем вимог пп. 2.2 та 2.6 посадової інструкції відповідачі вважали порушенням Присяги державного службовця, в силу якої ОСОБА_3 несумлінно поставився до виконання своїх обов’язків, тому, не вважаючи звільнення дисциплінарним стягненням, припинили державну службу позивача та звільнили його з займаної посади в зв’язку з таким порушенням.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що звільнення позивача з митних органів за порушення Присяги державного службовця є неправомірним, оскільки факту несумлінного ставлення позивача до виконання своїх обов’язків 19.08.2008 року при здійсненні митного контролю та митного оформлення двох напівпричепів не доведено.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, приймаючи до уваги таке.
Відповідно до п.2.2 посадової інструкції старшого інспектора митного оформлення №1 ОСОБА_2 митниці, посаду якого займав позивач станом на час вчинення порушення своїх службових обов’язків, як про це вважають відповідачі, до посадових обов’язків ОСОБА_3 входило особисте здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів з підвищеною складністю процедури митного оформлення за дорученням начальника відділу або його заступника.
Відповідно до п. 2.6 вказаної інструкції старший інспектор зобов’язує здійснювати митні процедури відповідно до вимог наказу Держмитслужби України № 314 від 20.04.2005 року «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації (ВМД)» (далі Порядку).
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу ОСОБА_3 для проведення митного контролю та митного оформлення двох напівпричепів марки «О.МЕ.Р.S» того числа, 19.08.2008 року, було подано всі документи, передбачені Порядком, зокрема, товаросупровідні документи з завіреними перекладами з іноземної мови, які він правомірно прийняв до митного оформлення.
Та обставина, що позивач проводив митне оформлення саме напівпричепів, а не цементовозів, як про це вважали відповідачі, стверджується перекладами з німецької мови фактур №105/01 та № 105/02 від 5.08.2008 року, з яких видно, що ТзОВ «Трансекшин» придбало у ТзОВ «Вантажні автомобілі Роненберг» напівпричепи сідельні марки «О.МЕ.Р.S.» Тип цих транспортних засобів – напівпричіп вантажний.
З сертифікатів відповідності на дані транспортні засоби видно, що вони відносяться до типу напівпричепів, а з висновку автотоварознавця видно, що там вказано такий тип - напівпричепи 3-х вісні.
У вантажно-митній декларації (гр.31) по кожному транспортному засобу декларантом зазначено тип транспортного засобу – напівпричіп 3-х вісний, марки «О.МЕ.Р.S», б/в.
Відповідно до актів проведення митного огляду товарів, які переміщуються через митний кордон за ВМД № 201000003/8/005124 та № 201000003/8/05125 від 19.08.2008 року ОСОБА_3 в присутності митного брокера ОСОБА_4, яка цю обставину підтвердила в суді, провів митний огляд саме напівпричепів 3-х вісних, марки «О.МЕ.Р.S».
З протоколу випробування № 2127 від 14.08.2008 року, проведеного ВАТ «Волинь-Авто», видно, що випробуванню піддавався тентований напівпричіп, на який було видано сертифікат відповідності, а не інший тип транспортного засобу, зокрема, напівпричіп-цементовоз, як вважають відповідачі.
За таких обставин відсутні жодні підстави для висновку про допущення позивачем порушення п.2.2 посадової інструкції старшого інспектора відділу митного контролю та митного оформлення №1 підчас розмитнення зазначених транспортних засобів.
Обгрунтовано вважав суд першої інстанції непереконливими доводи відповідачів щодо порушення ОСОБА_3 вимог п.2.6 посадової інструкції відносно недотримання технології поетапного здійснення митного контролю, оскільки відповідно до п.6.7 Порядку при здійсненні митного контролю й митного оформлення товарів з застосуванням ВМД дозволяється змінювати послідовність проведення операцій в межах пп. 1-10 та 14.-26 п. 3 цього Порядку.
Та обставина, що органами МРЕВ ДАІ транспортні засоби були зареєстровані як автоцистерни, не свідчить про допущення порушення по службі позивачем, оскільки не встановлено час та підстави такої реєстрації та можливого переобладнання цих транспортних засобів їх власником.
Не знайшли свого підтвердження доводи відповідачів щодо спричинення державі матеріальних збитків на суму 223772 грн., оскільки не встановлена юридична доля виставлених митним органом податкових платежів та не встановлено юридичну обґрунтованість таких дій ОСОБА_2 митниці.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо відсутності підстав для звільнення позивача з митних органів за порушення по службі, вчинене 19.08.2008 року в зв’язку з порушенням ним Присяги державного службовця, оскільки факт порушення в справі не доведений.
Разом з тим, вирішуючи питання про законність оскаржуваної постанови суду в повному об’ємі, колегія суддів на підставі системного аналізу норм чинного законодавства вважає, що спеціальним нормативним актом щодо регулювання правовідносин, пов’язаних з застосуванням заохочень та дисциплінарних стягнень для посадових осіб митної служби, в тому числі і їх звільнення, є Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» (далі Дисциплінарний статут). Відтак вважає, що його норми мають пріоритет над іншими правовими нормами загального характеру, в тому числі Закону України «Про державну службу». При цьому не вважає переконливими доводи відповідачів в тій частині, що звільнення позивача в даному випадку не є заходом дисциплінарного стягнення. Колегія суддів вважає, що при наявності підстав для звільнення, проведення звільнення зі служби в митних органах неможливе поза рамками положень Дисциплінарного статуту.
Фактично ця обставина не оспорюється відповідачами, оскільки на виконання вимог ст..31 Дисциплінарного статуту з метою зясування обставин вчинення посадовою особою митного органу обставин вчинення дисциплінарного правопорушення було призначено службове розслідування, за висновками якого було проведено звільнення позивача. Дотримання вимог Дисциплінарного статуту в певній його частині зобов’язувала відповідачів дотримуватися його в повному обємі. Проте, відповідачі не звернули увагу, що позивач звільнений зі служби, на думку відповідачів, за порушення службової дисципліни, яке мало місце два роки тому за спливом встановленого Дисциплінарним статутом строку застосування дисциплінарного стягнення. Крім того, відповідно до ст..21 Дисциплінарного статуту невиконання або неналежне виконання посадовою особою митної служби своїх посадових обовязків є невиконанням урочистого зобов’язання посадових осіб митної служби, тобто порушенням службової дисципліни як винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність). Тому звільнення необхідно було провести у відповідності до Дисциплінарного статуту.
За таких обставин, слід прийти до висновку про невідповідність вимогам закону звільнення позивача з державної служби в митних органах.
Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційних скарг, в зв’язку з наведеним вище, на висновки суду першої інстанції не впливають, тому підставою для їх задоволення бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 митниці та Державної митної служби України залишити без задоволення.
Постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року по справі № 2а-2200/10 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І. Богаченко
ОСОБА_5
Повний текст виготовлено 19.11.2010 р.