У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності на частку квартири, стягнення вартості частки майна, ремонту та заощаджень, зарахування вартості частки майна як половину частки вартості автомобіля; за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 20 вересня 1997 року між ним та ОСОБА_5 укладено шлюб, який розірвано 24 листопада 2014 року. Під час перебування у шлюбі ними придбано рухоме та нерухоме майно, яке просив поділити. Таким чином, просив визнати за собою право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, стягнути Ѕ частини вартості ремонту квартири та заощаджень у загальному розмірі 50 тис. грн, зарахувати Ѕ частки майна у розмірі 40 тис. грн як половини частки вартості автомобіля ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_1, посилаючись на придбання зазначеного майна у період шлюбу.

У лютому 2015 року ОСОБА_6, яка є матір'ю ОСОБА_5, звернулася до суду з указаним вище зустрічним позовом, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана нею за спільні кошти разом із її чоловіком ОСОБА_7 Таким чином, вважає спірну квартиру своїм особистим майном, а тому зустрічний позов слід задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення районного суду оскаржив ОСОБА_4, а тому в апеляційному порядку рішення районного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 не переглядалося.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано за ОСОБА_4 і ОСОБА_5 право власності по Ѕ частці квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Розподілено майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя:

- виділено у власність ОСОБА_5 пральну машинку, телевізор, комп'ютер, монітор, електричний водонагрівач, мікрохвильову піч, м'які меблі, меблі для прихожої кімнати, всього на суму 17 275 грн 27 коп.

- виділено у власність ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, вартістю 46 тис. грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у рахунок зрівняння часток у спільному майні подружжя - 14 362 грн 37 коп. Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення Ѕ частки вартості ремонту і заощаджень на загальну суму 50 тис. грн - залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку з урахуванням норм КпШС України та СК України та принципу презумпції належності набутого у шлюбі майна подружжя на праві спільної сумісної власності, що спірна квартира придбана 20 жовтня 1999 року у період перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у шлюбі. Інше рухоме майно також було придбано подружжям ОСОБА_4 у період перебування у шлюбі, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_4

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Закропивний

Д.Д. Луспеник

С.Ф. Хопта