ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 р. Справа № 87152/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Старунського Д.М.
Суддів Багрія В.М. , Богаченка С.І.
при секретарі судового засідання Ткач О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 2 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 14.10.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області в якому просить зобов’язати провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 16.09.2009 року – дня подачі заяви про перерахунок пенсії.
Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 2 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії неправомірними, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області зробити перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.10.2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 2 листопада 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю визначається Кабінетом Міністрів України. Твердження щодо застосування як базової величини для перерахунку пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – мінімальної пенсії за віком ґрунтується на помилковому твердженні норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини. Вказує, що згідно ч.4 ст.54 Закону порядок обчислення пенсії за даною нормою визначається КМУ.
Питання обчислення розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності до Закону, регулюється постановами уряду, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до положень закону України про Державний бюджет України. Також при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно копій посвідчення /а.с.11/ є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, згідно копії довідки /а.с.9/ та копії посвідки /а.с.11/ інвалідом третьої групи.
Листом /а.с.5-6/ позивачу відмовлено у встановленні розміру пенсії, зазначеному в ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно п.1 ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по третій групі інвалідності – шести мінімальних пенсій за віком.
Особам, віднесеним до категорії 1, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам третьої групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Дія норм ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2009 році не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, нарахування та виплата пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у 2009 році повинні здійснюватися відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007 року).
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч.3 ст.28 вищенаведеного Закон не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч.3 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
Також слід зазначити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.22 Конституції України).
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над нормативними актами Кабінету Міністрів України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що застосування відповідачем положень постанов Кабінету Міністрів України є безпідставним, а тому пенсія позивача має нараховуватися відповідно до положень ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають, так як суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 2 листопада 2009 року у справі №2а-308/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу, згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» №1691-IV від 18 лютого 2010 року, в порядку цивільного судочинства може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Старунський Д.М.
Судді Багрій В.М. , Богаченко С.І.
Ухвала у повному обсязі складена 22.06.2010 року.