ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 р. Справа № 88416/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Старунського Д.М.
Суддів Багрія В.М. , Богаченка С.І.
при секретарі судового засідання Федунів Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 9 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 03.08.2009 року звернулася в суд з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області в якому, уточнивши позовні вимоги, просить зобов’язати нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 08.08.2008 року по 30.09.2009 року.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 9 листопада 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано відмову неправомірно, зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області нарахувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у повному обсязі відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» за період з 08.08.2008 року по 30.09.2009 року та виплатити недонараховану суму за вказаний період в розмірі 5 851,44 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що підпункт 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, яким виключено статтю 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, а відтак дію статті 43 наведеного вище Закону, яка передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, відновлено і вимоги позивача щодо виплати допомоги за 2008-2009 роки є підставними та обґрунтованими.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 9 листопада 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст.95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів.
Нормами законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлений розмір допомог, компенсацій та гарантій всім категоріям громадян, які мають право на її одержання. Відповідно Кабінетом Міністрів України затверджено механізм надання, порядок та джерело виплати по кожній категорії громадян у межах коштів передбачених законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Для виплати допомоги у збільшених розмірах необхідне внесення змін до вищезазначених Законів в частині збільшення видатків. Таким чином, керуючись ст.51 Бюджетного кодексу України та законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік», згідно яких розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а тому допомога позивачу призначена і виплачена вірно.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач являється матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.8/ та фактично здійснює догляд за дитиною.
Згідно довідки /а.с.18/ як особа, що фактично здійснює догляд за дитиною позивач отримала щорічну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з серпня 2008 року по вересень 2009 року в розмірах, встановлених згідно з вимогами законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Витягом з наказу /а.с.5/ підтверджено, що позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08.08.2008 року по 11.04.2011 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Згідно ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Однак зважаючи на те, що Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» не визначено відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, колегія суддів вважає, що виходячи з положень ч.7 ст.9 КАС України в якій зазначено, що у разі відсутності закону, який регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини, слід застосувати ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції станом на 09.07.2007 року).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, а саме п.23 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України, ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладена в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Вищенаведена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не була визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) і, відповідно, залишається чинною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008-2009 роках нарахована і виплачена позивачу вірно, тобто у відповідності до чинного на той час законодавства, а саме ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» та ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції викладеній п.23 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), а тому в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008-2009 роки слід відмовити.
Колегія суддів вважає за належне зазначити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата допомог у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність коштів не є підставою для виправдання недоплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні дитини.
Також, належить зазначити, що судом першої інстанції невірно зазначено, що слід зобов’язати нарахувати і виплатити недонараховану суму в розмірі 5 851,44 гривень, оскільки, згідно п.2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме зобов’язати нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без зазначення суми (розміру) допомоги так як визначення її є виключною компетенцією органів праці та соціального захисту населення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відповідно до п.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 п.1, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 9 листопада 2009 року у справі №2а-628/09 скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову, згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» №1691-IV від 18 лютого 2010 року, в порядку цивільного судочинства може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Старунський Д.М.
Судді Багрій В.М. , Богаченко С.І.
Постанова у повному обсязі складена 15.06.2010 року.