ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2010 р. Справа № 18631/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, треті особи –Івано-Франківській міський центр зайнятості, начальник регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, зобов’язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

          В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, треті особи –Івано-Франківській міський центр зайнятості, начальник регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, зобов’язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позивачка посилалась на те, що 15.05.2009 року її було ознайомлено з наказом регіонального відділення №20-к від 15.05.2009 року «Про реорганізацію регіонального відділення», відповідно до якого юридичний відділ ліквідовується і створюється юридичний сектор, одночасно запропоновано їй зайняти посаду головного спеціаліста-юристконсульта юридичного сектора. Листом від 24.07.2009 року листом вона повідомила відповідача про те, що не погоджується з переведенням на запропоновані посади у зв’язку з наявністю вакантної посади начальника юридичного сектора. 24.07.2009 року відповідно до п.1 наказу відповідача №34-к її було звільнено із займаної посади у зв’язку з відмовою від переведення на іншу посаду із зазначенням пункту 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивачка вважала наказ регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області №34-к від 24.07.2009 року неправомірним та таким, що порушує її конституційні права на працю.

Позивачка просила визнати наказ регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області №34-к від 24.07.2009 року «Про звільнення ОСОБА_1В.» протиправним, визнати дії відповідача по звільненню її з посади начальника юридичного відділу за п.1 ст. 40 КЗпП України неправомірними, поновити її на посаді начальника юридичного відділу регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області, зобов’язати виправити формулювання підстави звільнення у наказі та трудовій книжці, зобов’язати відповідача виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача на її користь відшкодування за завдану їй моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року позов задоволено частково.

Зобов’язано регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській області внести зміни в наказ №34-к від 24.07.2009 року «Про звільнення ОСОБА_1В.»та в запис №16 у трудовій книжці щодо підстав припинення трудового договору з ОСОБА_1, привівши наказ №34-к від 24.07.2009 року«Про звільнення ОСОБА_1В.»та запис №16 у трудовій книжці щодо підстав припинення трудового договору з ОСОБА_1 у відповідність до п.1 ст. 40 КЗпП України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні не обґрунтував правомірності дій відповідача, а саме –неможливість відповідачем перевести її на іншу роботу, а вказав лише на дотримання ними процедури скорочення. Суд, встановивши неправомірність дій відповідача, не змінив формулювання, а зобов’язав відповідача внести відповідні зміни до наказу та трудової книжки, а частину вимог взагалі залишив поза увагою, не розглянувши їх.

Апелянт просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Вислухавши суддю-доповідача, представника регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, представника начальника цього відділення як третьої особи, які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

В справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді начальника юридичного відділу регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області.

Наказом начальника регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області №20-к від 15.05.2009р., виданого на підставі листа Фонду комунального майна України від 13.05.2009р. №10-0906613, проведена реорганізація регіонального відділення та змінена його структура, зокрема, ліквідовано юридичний відділ та відділ господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення, проведено зміну в організації праці відділу організаційно-кадрової роботи та зв’язків з громадськістю та створено юридичний сектор, що потягнуло за собою необхідність вивільнення працівників.

Цим же наказом позивачці запропоновано посаду головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного сектора регіонального відділення Фонду державного майна.

ОСОБА_1 з наказом була ознайомлена під розписку того ж числа 15.05.2009р., що встановлено з наявної в матеріалах справи копії наказу.

Наказом начальника регіонального відділення Фонду державного майна 326-к від 9.06.2009р. позивачці було додатково запропоновано ряд інших вакантних на той час у відділенні Фонду посад, про що її було доведено в письмовому вигляді.

ОСОБА_1 від запропонованих посад відмовилася, чого не заперечувала в процесі провадження справи в суді першої інстанції. Не оспорює вона цієї обставини і в апеляційній скарзі.

Наказом начальника регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області від 24.07.2009р. №34-к ОСОБА_1 була звільнена з посади начальника юридичного відділу з 24.07.2009р. в зв’язку з відмовою від переведення на іншу посаду (п.1 ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи позивачці в задоволенні її вимог в частині визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність дійсної реорганізації регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області, законності звільнення позивачки з державної служби в зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці при її відмові від запропонованих посад та при повному дотриманні відповідачем порядку вивільнення позивачки, передбаченого ст.49-2 КЗпП України.

При цьому правильно вважав, що після ліквідації юридичного відділу позивачка як начальник цього відділу не підлягала автоматичному переведенню на посаду начальника юридичного сектору, оскільки такий сектор є новоствореною структурою, на посаду начальника якої відповідач не зобов’язаний приймати ОСОБА_1 з врахуванням її роботи на попередній посаді, наявності з цього приводу зауважень, позбавлення премій за упущення в роботі тощо.

В цій частині заявлених позовних вимог, тобто поновлення на державній службі, стягнення за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Далі, як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції встановив невідповідність формулювання підстав звільнення позивачки за п.1 ст..40 КЗпП України в зв’язку з відмовою від переведення на іншу посаду законодавчому формулюванню підстав звільнення, з чим також погоджується колегія суддів.

Зобовязуючи відповідача провести зміну формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 в наказі про звільнення та в трудовій книжці, суд першої інстанції повинен був в повній мірі розглянути позовні вимоги позивачки, визнати неправомірним формулювання відповідачем підстав звільнення позивачки з служби в наказі та в її трудовій книжці та змінити таке формулювання на звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (п.1 ст.40 КЗпП України).

Тому в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні з визнанням неправомірними дій відповідача щодо формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з роботи та зазначенням правильної підстави звільнення –у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (п.1 ст.40 КЗпП України).

Інші доводи апеляційної скарги в частині незаконності рішення суду першої інстанції та необхідності його повного скасування, оскільки позивачка була звільнена з державної служби з порушенням закону, в зв’язку з чим підлягала поновленню на раніше займаній посаді, на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки спростовуються нормами матеріального та процесуального права, правильно застосованими судом.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року по справі № 2а-2117/09 в частині позовних вимог щодо формулювання підстав звільнення змінити.

Визнати неправомірними дії регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області щодо формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з державної служби в наказі начальника цього відділення №34-к від 24.07.2009р. та в записі в трудовій книжці позивачки.

Змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з державної служби в зазначеному наказі та в трудовій книжці - на звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (п.1 ст.40 КЗпП України).

В решті цю постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 04.06.2010 р.