ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 р. Справа № 65924/09/9104

головуючого судді                                         Яворського І.О.,

суддів                                                            Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання                      Куземському В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

26 березня 2009 року позивач звернулася з вищевказаним позовом до суду. Просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії як дитині війни за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно, зобов’язати відповідача нараховувати вказану допомогу надалі. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалася на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007, 2008 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їй було нараховано пенсію, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішеннями Конституційного суду України розмір виплат її пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області щодо не нарахування за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та не донарахування за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і виплатити за вказані періоди ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни протиправною. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач –управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законне.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вона має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09 липня 2007 року є безпідставною.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення підвищення до пенсії за період до 09 липня 2007 року суд першої інстанції вірно зазначив, що положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей»були визнані неконституційними та втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.

Що стосується вимог позивача за 2008 рік, колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була викладена у новій редакції –дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто 22.05.2008 року. Тому вимога позивача щодо стягнення щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період 2008 року підлягає до задоволення за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Окрім того, позивач просить зобов’язати відповідача провести нарахування підвищення до пенсії за період 2006 року, проте колегія суддів зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог, щодо виплати за 2006 рік слід відмовити.

Як вбачається із позову, позивач просить зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати вказану допомогу надалі, проте колегія суддів зазначає, що суд не може на майбутнє визначити протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Отже, суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196 ч. 4, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2009 року у справі № 2а-210/09/0912 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691-IV від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                               І.О.Яворський

Судді           І.М. Обрізко

                    ОСОБА_2

Повний текст

виготовлено та підписано

25.05.2010р.