ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 р. Справа № 57403/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Попка Я.С., Сапіги В.П.,
при секретарі судового засідання Куземському В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2009 року про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»до Івано-Франківської міської ради, Міністерства оборони України в особі Західного управління капітального будівництва, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Маодот-І»про визнання нечинним рішення Івано-Франківської міської ради від 24.11.2005 року №422-
В С Т А Н О В И Л А :
03 лютого 2006 року позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»звернувся з позовом в суд та просить визнати нечинним рішення Івано-Франківської міської ради від 24.11.2005 року №422 в частині надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України на території колишнього військового містечка №13 в межах вулиць Національної Гвардії - ОСОБА_2 –О. Сорохтея.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що об’єкти нерухомості, які знаходяться на території військового містечка №13 належать йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу військового містечка №13 укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська фінансова компанія»та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Карпатська фінансова компанія». Крім того згідно договору оренди позивачу в користування надано земельну ділянку, що знаходиться під будівлями та призначену для обслуговування будівель колишнього військового містечка №13 площею 18,2880 га.
29 травня 2009 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області дану справу передано для розгляду в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, як адміністративний.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2009 року провадження в справі №2а-1498/09 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»до Івано-Франківської міської ради, Міністерства оборони України в особі Західного управління капітального будівництва, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Маодот-І»про визнання нечинним рішення Івано-Франківської міської ради від 24.11.2005 року №422 - було закрито.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія», подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2009 року про закриття провадження в справі №2а-1498/09 і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вказує, що судом першої інстанції було порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки приймаючи оскаржуване рішення Івано-Франківська міська рада діяла як суб’єкт владних повноважень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати направивши справу для продовження розгляду у суд першої інстанції. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Згідно ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Так статтею 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні зокрема адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 01 квітня 2010 року №10 рп/2010 в справі №1-6/2010, щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин. Таким чином повноваження сільських, селищних, міських рад згідно пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям "інші питання місцевого значення", а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції.
Статтею 152 Конституції України визначено, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Однак згаданим рішенням Конституційного суду України, жодних нормативно-правових актів чи їх окремих положень неконституційними не визнавались, а тільки дано офіційне тлумачення положень нормативно-правових актів, питання про які були порушені в конституційному поданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати направивши справу для продовження розгляду у суд першої інстанції з врахуванням ст. 28 КАС України, як таку що прийняту з порушенням норм права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.199, ст.202, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» задовольнити, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2009 року –скасувати та прийняти нову ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України –з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.О.Яворський
Судді Я.С.Попко
ОСОБА_3
Повний текст
виготовлено та підписано
22.06.2010 р.