ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 р. Справа № 73401/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Богаченка С.І.

Суддів Багрія В.М. , Заверухи О.Б.

при секретарі судового засідання Балич М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в м.Львові за апеляційною скаргою суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року у справі за позовом суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

СПД-ФО ОСОБА_1 16.07.2009 року звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 02 липня 2009 року. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення трактується на підставі недостовірних фактів: акту № 001598 від 12.06.2009 року. Так у п.2.2.14 вказано «не ведеться у порядку передбаченому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме відсутні прихідні документи на алкогольні напої згідно додатків до акту перевірки на загальну суму 1737 грн. Вважає, що даний висновок не відповідає дійсності, а саме відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесено до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Крім того вказав, що законодавством не передбачено порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації для фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування. І пояснив, що на фізичних осіб не поширюється cт. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Не було зроблено видрук з фіскальної пам’яті ГРО переліку запрограмованих алкогольних напоїв.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою її оскаржив ОСОБА_1, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи і грунтуються виключно на припущенні так, як книга форма №10 в присутності продавця працівниками податкової інспекції не перевірялася, для пред’явлення не вимагалась і в Акті перевірки №001598 від 12 червня 2009 року не зафіксовано, порушення ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265 95-ВР від 06.07.1995 року (із змінами та доповненнями).

Крім того зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що законодавством не передбачено порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткуванням, як вимагається в ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що і визнав представник відповідача у своєму виступі в залі судового засідання. На фізичних осіб також не поширюється дія ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року (з змінами та доповненнями). Зазначає, що відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесено до порушень встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виносячи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.1 та п.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-Х11 від 04.12.1990 року на органи державної податкової служби у випадках визначених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), а також здійснення контролю за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку.

Судом першої інстанції було встановлено, що працівниками державної податкової служби 12.06.2009 року проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій бару, що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.06.2009 року № 001598 (далі - Акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення п. 12 ст.3, ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі Акту перевірки Державна податкова інспекція у Підволочиському районі винесла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02 липня 2009 року, відповідно до якого до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в розмірі 3474, 00 грн.

Пунктом 12 ст.3 Закону України від 01.06.2000р. №1776 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані вести в порядку, передбаченому законодавством, облік товарних запасів на складах здійснювати продажі лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які, відповідно до законодавства, оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку реалізованих товарів (наданих послуг).

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товаротранспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до обліку. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення обліку.

Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат громадян – суб’єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) (форма N 10) визначено у листі Державної податкової адміністрації України від 05.11.97 р. N 17-0117/10-8886 та у постанові Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1269.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції також було встановлено, що позивачем по справі належно не велась Книга обліку доходів та витрат громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, хоча у відповідності до п.2 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат громадян – суб’єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) форма N10 дана книга повинна знаходитись на місці здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг протягом всього робочого дня та пред’являтись для перевірки представникам податкової служби на першу їх вимогу. Як це видно із матеріалів справи, доказів належного ведення Книги обліку доходів та витрат громадян – суб’єктів підприємницької діяльності позивачем суду не представлено.

Згідно із статтею ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р. (із змінами та доповненнями) до суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.

Відповідно до ст.25 Закону суми штрафних (фінансових) санкцій, застосовані до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення вищезазначеного Закону, підлягають перерахуванню до Державного бюджету в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, 196 ч.4, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року у справі №2а-2066/09 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Богаченко С.І.

Судді Багрій В.М. , Заверуха О.Б.

< Текст >