ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 р. Справа № 87425/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Богаченка С.І.

Суддів Багрія В.М. , Старунського Д.М.

при секретарі судового засідання Балич М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

В С Т А Н О В И Л А :

30 липня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2009 роки покликаючись на те, що вона має право на отримання грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років. Зобов’язати відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду дитини до досягнення трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, в сумі 557 грн. та зробити перерахунок нарахованих сум цієї допомоги від 2007 року відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» до рівня не менше прожиткового мінімуму на місяць. Зробити перерахунок допомоги відповідно до ст.18-3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у розмірі 278,50 грн. в місяць для дитини до досягнення нею шести років.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2009 року в справі №2а-2307/09 позов задоволено частково. Постановлено зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради провести виплату грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь ОСОБА_1 за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 30 листопада 2008 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржило Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008рік». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.

Задовольняючи частково вимоги позивача за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 30 листопада 2008 року, суд виходив з того, що позивач, як особа, яка здійснює догляд за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше встановленого законом прожиткового мінімуму. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положення абзацу п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік не відповідає вимогам ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і має обчислюватися виходячи із законодавчо встановлених розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Безспірно встановлено, що позивачка є матір'ю, яка здійснює догляд за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, та відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» про зупинення на 2007 рік дії вищевказаної ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких на 2008 рік ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», було виключено, визнано такими, що не відповідають Конституції України, а дію ст. 43 Закону відновлено.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року) встановлено, що така допомога надається щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Відтак, вимоги позивача є підставними в частині нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Вирішуючи позовні вимоги щодо аналогічних спірних виплат за період з 22 травня по 30 листопада 2008 року суд першої інстанції помилково покликається на те, що на 2008 рік ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», було виключено, визнано такими, що не відповідають Конституції України, а дію ст. 43 Закону відновлено.

Вказана норма не була визнана неконституційною, а тому виплати, які проводив відповідач у 2008 році відповідають ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Що стосується вимог позивача за 2009 рік, то відповідач проводив виплату грошової допомоги по догляду за дитиною згідно чинного законодавства, яке не визнавалось неконституційним та було діючим на час виникнення спору.

Необґрунтованою є позовна вимога про зобов’язання у подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки така вимога стосується правовідносин, що виникатимуть в майбутньому, щодо обставин, які фактично не настали, та не засвідчують про порушення права позивача, а регулювання цих правовідносин здійснюватиметься діючими на той час нормативними актами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 тільки в частині щодо виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Отже, у 2007 позивач мала право на щомісячну допомогу по догляду за дитиною виходячи із розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування у 2007 році передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради – задоволити частково, а постанову Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2009 року в справі №2а-2307/09 – скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – задоволити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради провести нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року із врахуванням ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Богаченко С.І.

Судді Багрій В.М. , Старунський Д.М.

< Текст >