ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 р. Справа № 67721/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                         Яворського І.О.,

суддів                                                            Попка Я.С., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання                      Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

29 липня 2009 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду. Просив відновити пропущений строк звернення до суду, стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої заборгованості за період з 01.01.2006 року по 01.12.2008 року в сумі 4190, 70 грн. та зобов’язати відповідача надалі здійснювати йому щомісячну державну соціальну виплату підвищень до пенсії. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилаються на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України»на 2007, 2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого йому було нараховано пенсію, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат його пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії за 2007 рік починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік –з 22 травня 2008 року по 01 грудня 2008 року згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та просить її скасувати і прийняти по справі нове рішення, яким у позові позивача відмовити. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Окрім того, зазначає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідні роки, які стосувалися ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09.07.2007 року є безпідставною, а вимоги позивача в частині соціальних виплат за 2007 рік, а саме з 09.07.2007 року є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог позивача в частині нарахування підвищення до пенсії за період до 09 липня 2007 року суд першої інстанції вірно зазначив, що положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей»були визнані неконституційними та втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.

Проте, частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише в липні 2009 року, а на застосуванні річного строку звернення до суду наполягав відповідач.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України щодо позовних вимог позивача за 2007 рік.

Що стосується вимог позивача за 2008 рік, то колегія суддів зазначає, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була викладена у новій редакції –дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто 22.05.2008 року. Тому вимога позивача щодо виплати допомоги до пенсії за період 2008 року підлягає до задоволення за період з 29.07.2008 року по 01.12.2008 року.

Як вбачається із позову, позивач просить зобов’язати відповідача надалі нараховувати і виплачувати пенсію з врахуванням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте колегія суддів зазначає, що суд не може на майбутнє визначити протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 160 ч.3, 195, 196 ч.4, п.3 ч.1 ст. 198, 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області задовольнити частково, постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2009 року по справі № 2-а-719/09/2210 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 29 липня 2008 року по 01 грудня 2008 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691-IV від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                               І.О.Яворський

Судді           Я.С. Попко

                    ОСОБА_2

Повний текст

виготовлено та підписано

29.06.2010 р.