ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2010 р. Справа № 52555/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області на постанову Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.06.2009 року по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області про стягнення недоплачених сум підвищення до пенсії дітям війни,

          В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року позивачі звернулись до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області про стягнення недоплачених сум підвищення до пенсії дітям війни.

Позивачі посилались на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їм було нараховано пенсію, в 2006-2008 роках відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати їх пенсій з врахуванням права на надбавку як дітям війни.

Позивачі просили зобовязати відповідача нарахувати та виплатити на їх користь недоплачену як дітям війни доплату до пенсії за 2006-2008 роки.

Постановою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.06.2009 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області щодо невиплати позивачам підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області нарахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

Апелянт просить скасувати постанову Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.06.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам у повному обсязі заявлених позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі належать до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому вони мають право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України Про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова управління Пенсійного фонду України в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області у проведенні перерахунку пенсії позивачів з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є неправомірною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мали право на отримання підвищення виплачуваної їм управлінням Пенсійного фонду України в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивачів в частині соціальних виплат за 2007р. є обгрунтованими.

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивачів в частині стягнення підвищення до пенсії як дітям війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у підвищенні пенсії за 2006 рік, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Отже, ці підвищення повинні бути здійснені у випадку вищезазначених умов, оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог в частині виплати позивачам підвищення до пенсії за 2006 рік слід відмовити.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.06.2009 року по справі № 2а-1268/09 залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та згідно із вимогами Закону України №1691-IV від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

ОСОБА_11

Повний текст виготовлено 07.05.2010 року