ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р. Справа № 876/7664/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Глушко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці ГУ Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 12.12.2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ГУ Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1790/20900/14 від 01.12.14 року, якою громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на суму 800 095 гривень 14 копійок.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2015 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою у справі про порушення митних правил №1790/20900/14 від 01.12.14 року, позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на суму 800 095 гривень 14 копійок.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.485 МК України порушенням вважається заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, митні декларації № 209000010/2010/25393; № 209000010/2010/26177; № 209000010/2010/27418; № 209000010/2011/5990; № 209000010/2011/9472; № 209000010/2011/16434; № 209000010/2011/20647; № 209000010/2011/38037; № 209000010/2011/39734; № 209000010/2011/42184; № 209000010/2011/44175; № 209000010/2011/47947; № 209140000/2012/483; № 209140000/2012/8210; № 209140000/2012/16321; № 209140000/ 2012/18009; № 209140000/2012/28845; № 209140000/2012/42182; № 209140000/2012/44711; № 209140000/201245516; № 2091140000/2013/1934; № 2091140000/2013/3563 подавалися митному органу не позивачем, а особами - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ст.ст.265, 266 МК України декларант за встановленою законом формою зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Таким чином, декларантом є особа, яка особисто здійснює декларування товарів як його власник або особа, уповноважена власником. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Відтак, суд приходить до висновку, що представник власника товару, яким є позивач, підлягатиме відповідальності лише у тому випадку, коли він самостійно здійснював декларування товару та вчинив при цьому протиправні дії, що складають об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. За відсутності зазначених умов факт зайняття особою керівної посади на підприємстві, яке є власником товару не утворює складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було винесено постанову з порушенням вимог вищезазначених статей законодавства України, зокрема щодо своєчасності, повноти, всебічності та об'єктивності з'ясування обставин справи, а відтак позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2015 року у справі №465/8175/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

І.В. Глушко

Повний текст ухвали виготовлено 12.10.2015 року