КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-15099/08 р. Головуючий у першій інстанції: Чезганова А.М.
Доповідач: Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Шостака О.О., Романчук О.М.
при секретарі: Скопенко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 6.12.2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3
- про стягнення недоотриманих сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення недоотриманих сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2004-2006 роки. В подальшому уточнила вимоги, просила визнати дії ОСОБА_2 по виплаті щорічної грошової допомоги в заниженому розмірі незаконними та стягнути з ОСОБА_3 на її користь недоплачену грошову допомогу як члену сім»ї загиблого (померлого) ветерана війни за 2005-2007 роки у сумі 3031 гривень.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 6.12.2007 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на пропуск позивачем без поважних причин річного строку звернення до суду з адміністративним позовом з вимогами про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги за період з 2004-2006 роки. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поновив вказаний строк, а не відмовив в задоволенні вимог на підставі ст.100 КАС України. Крім того, послався на те, що судом першої інстанції невірно та неповно з»ясовані обставини, які мають значення для справи, порушені вимоги матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є членом сім»ї загиблого (померлого) ветерана війни, у зв'язку із чим, має право на пільги, встановлені законодавством України для цієї категорії громадян, зокрема на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В 2005-2006 роках позивачці була виплачена щорічна грошова допомога у розмірах відповідно 130 грн., 130 грн.
Позивач вважає, що вона отримувала допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 6.12.2007 року позов ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства (ст. 1 КАС України).
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, за захистом прав і свобод та інтересів особи, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
При розгляді справи судом першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, визначених ст. 100 КАС України, разом з тим, Замостянський районний суд м. Вінниці, не прийняв до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 та прийшов до висновку про необхідність поновлення даного строку, посилаючись на поважність причин його пропуску - похилий вік позивача та юридична необізнаність.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з вимогами про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки без поважних причин. Похилий вік та юридична необізнаність особи не може бути обґрунтованою підставою для поновлення такого строку.
Крім того, з огляду на те, що позивач отримував зазначену допомогу починаючи з 2004 року, апеляційна інстанція приходить до висновку, що останній знав про наявність нормативно-правових актів, якими встановлений порядок її виплати та розміри. Вказані нормативно-правові акти є загальновідомими, особливо громадянам, які згідно із Законом мають право на виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 наполягав на застосуванні строків позовної давності, строк звернення до адміністративного суду пропущений позивачем без поважних причин, колегія суддів вважає, не обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині вимог за 2005-2006 роки. Позов в цій частині задоволенню не підлягає на підставі ст.100 КАС України.
Що стосується задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у п.1 ст.10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року (із змінами внесеними відповідно до Закону України № 367-XIV від 25.12.1998 року).
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію положень ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на 2007 рік були призупинені в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року за №6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим для виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно положень ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має право на недоплачену в 2007 році щорічну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з тим, допустив істотні порушення норм матеріального та процесуального права в частині задоволення вимог позивача за 2005-2006 роки, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в частині вимог за 2007 рік. В задоволенні інших вимог відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 6.12.2007 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_3, ОСОБА_2 щодо виплати ОСОБА_1 надбавки, як члену сім»ї загиблого (померлого) ветерана війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року (зі змінами, внесеними згідно із Законами України від 25.12.1998 року, від 20.12.2005 року, від 19.12.2006 року та Рішенням КС України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007).
Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_2 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавки, як члену сім»ї загиблого (померлого) ветерана війни щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року (зі змінами, внесеними згідно із Законами України від 25.12.1998 року, від 20.12.2005 року, від 19.12.2006 року та Рішенням КС України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007).
В задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій ОСОБА_2 по виплаті щорічної разової грошової допомоги в заниженому розмірі та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 5 травня як члену сім»ї загиблого (померлого) ветерана війни за період 2005-2006 роки відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: