ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 р. Справа № 804/14374/15

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                         Власенка Д.О.,

при секретарі судового засідання                    Гелетій М.Т.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування вимоги №Ф-809-25 від 07.09.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (далі - Західно-Донбаської ОДПІ, відповідач), в якому просить суд з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-809-25 від 07.09.2015 року, якою визначено суму боргу в розмірі 8030,32 гривень.

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є ФОП, отримує довічну пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), а отже, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) звільнений від сплати єдиного внеску.

До судового засідання позивач та його представник подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Надав суду заперечення, в яких зазначено, що ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень - був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає можливим розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у ній доказами відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та частиною першою статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних відносин), пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами, які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набрали чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ураховуючи наведене, суд на підставі аналізу зазначених норм права дійшов висновку, що ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Слід також наголосити, що висновки, до яких дійшов суд за наслідками розгляду цієї справи, узгоджуються із висновками, наведеними у судових рішеннях Верховного Суду України у справах цієї категорії (постанови від 15 квітня 2014 року № 21-59а14; від 22 квітня 2014 року № 21-75а14; від 12 травня 2015 року №21-118а15).

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, правомірність оскаржуваного рішення довів належним чином.

В той же час, і частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов’язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Представник позивача в ході судового розгляду не навів обґрунтованих підстав та не надав належних доказів, які б свідчити про протиправність оскаржуваної вимоги, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи зазначене, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування вимоги №Ф-809-25 від 07.09.2015 року – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_2