Справа № 2-549/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Панасенко О.П. при секретарі: Назаренко A.B.

за участю позивача, представника відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Марганці справу за позовом ОСОБА_1 Микоалйивач до Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2010 року Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, вказуючи, що з 1971 року він працював у ВАТ “МГЗК”.

19.12.1985р. між автобусом ЛАЗ під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем КРАЗ під керуванням ОСОБА_3 сталося ДТП, в результаті якого постраждали пасажири автобуса JIA3, одним з них був він.

20.05.1986р. згідно вироку Марганецького міського суду винним у ДТП був визнаний водій ОСОБА_2

Рішенням Марганецького міського суду від 18.01.2008 р. отримані травми були визнані такими, що пов*язані з виробництвом та 06.05.2009 р. відповідачем ВАТ “МГЗК” був складений акт по формі Н-1 про нещасний випадок пов*язаний з виробництвом.

02.11.2009р. згідно висновку МСЕК йому було встановлено 40 % стійкої втрати працездатності та призначено 2 групу інвалідності.

Внаслідок травми, пов*язаної з виробництвом він проходив курси лікування, на яке ним було витрачено у 2007-2009 p.p. 13617,04 грн.

В зв*язку з тим, що відповідач значно затягував зі складанням акту про нещасний випадок пов*язаний з виробництвом, він недоотримав страхові виплати за 14 місяців у розмірі 18438,14 грн.

Також діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилася в тім, що він лишився сну, порушена нервова система, йому постійно треба гроші на лікування. Моральну шкоду оцінює в суму 15 000 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 13617,04 грн., моральну шкоду в сумі 15 000 грн., 18438,14 грн. недоотриманих страхових виплат.

В судовому засіданні позивач пояснив, що внаслідок ДТП він отримав травму, змушений був лікуватися, він витратив величезну кількість коштів на ліки, на заміну суглобу. Поки стан здоров'я дозволяв, він нікуди не звертався, але здоров'я погіршилося. Добровільно ГЗК відмовився складати акт, тому він двічі змушений був звертатися до суду, щоб зобов'язати відповідача скласти акт за формою Н-1, внаслідок чого втратив гроші, які б були сплачені при своєчасному оформленні акту. Крім того, він відчуває біль, та змушений додавати зусиль по організації свого життя, став інвалідом, тому має право і на відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала і суду пояснила, що ДТП було в 1985 році, і ніхто не перешкоджав позивачеві встановити відповідні факти. Вона не заперечує, що ВАТ “МГЗК” є правонаступником державного підприємства ГЗК, але вини відповідача не знаходить. ДТП сталося внаслідок вини працівника авто підприємства, тому позивачеві і пропонувалося звертатися до виконкому. Позивачем не доведена шкода внаслідок недоотриманої допомоги, а витрати на операції взагалі відбувалися до звертання до комбінату.

Судом досліджені докази, надані сторонами.

Суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював в Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті з 1971 року.

19.12.1985р. на території комбінату сталося ДТП, внаслідок якого позивача бул(ґ травмовано.

20.05.1986р. згідно вироку Марганецького міського суду винним у ДТП був визнаний водій ОСОБА_2

В листопаді 2007 року позивач звернувся до суду за визнанням факту травмування. Рішенням Марганецького міського суду від 18.01.2008 р. отримані в результаті ДТП травми позивача були визнані такими, що пов*язані з виробництвом.

23 березня 2009 року рішенням суду відповідач був зобов'язаний провести розслідування та скласти акт за формою Н-1.

06.05.2009р. відповідачем ВАТ “МГЗК” був складений акт по формі Н-1 про нещасний випадок пов*язаний з виробництвом. В акті зазначено, що позивачем одержані переломи ребер, перелом криши вертлюжної кістки правого тазостегнового суглобу.

02.11.2009р. згідно висновку МСЕК позивачу було встановлено 40 % стійкої втрати працездатності та призначено 2 групу інвалідності.

З 2007 по 2010 роки позивач внаслідок травми, пов*язаної з виробництвом проходив курси лікування.

Двічі позивачеві проводилися операції по ендопротезуванню тотальному правого тазостегнового суглобу.

На операції з ендопротезування в 2007-2008 роках ним витрачено 13447,92 грн.

Це підтверджується висновками лікарів, рахунками, квітанціями аптеки.

Суд вважає доведеними витрати на ендопротези (4800 грн і 4800 грн), забор крові 2грн, лабораторні дослідження 128 грн, витрати за товарними чеками МЦ “Імпульс” 80 грн і 25 грн, придбання в аптеці “пролену” за 36,25 грн, витрати на ліки для операції на 324,87 грн, та 1792,57 грн, 1479,20 грн (а.с.22-28,33). Інші витрати суд вважає недоведеними.

Суд вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача.

На час проведення операцій позивачеві не була встановлена втрата працездатності, і зазначені кошти не могли бути відшкодовані ФССНВВ.

Але операції з протезування були викликані саме травмуванням, яке сталося при перевезенні працівника на транспорті, орендованому підприємством, тому травми і були визнані такими, що пов'язані з виробництвом.

Тому суд вважає, що саме відповідач повинен відшкодувати зазначену шкоду на підставі ст.173 КЗпП України та на підставі ст..1195 ЦК України.

Суд не знаходить підстав для відмови в позові тому, що винним в ДТП визнаний водій. Як зазначено вище, автотранспорт орендувався підприємством, правонаступником якого є відповідач, тому позивач має право на відшкодування саме з підприємства, яке в подальшому може скористуватися правом на регресні виплати.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача невиплачених позивачеві страхових виплат внаслідок затягування з складанням акту.

Доказів права на відповідне відшкодування з вересня 2008 року, а також доказів обґрунтованості зазначених сум позивачем не надано.

Також не надано достатніх доказів і того, що в вересні 2008 року позивачеві була б встановлена група інвалідності.

Не надано доказів умисного зволікання відповідача в видачі акту.

Тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 18438,14 грн недоотриманих страхових виплат повинно бути відмовлено.

Втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві була встановлена позивачеві в 2009 році.

Суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Та обставина, що в 1985 році не передбачалося відшкодування такої шкоди, не може бути підставою для відмови в позові, тому що внаслідок травми в 2009 році була втрачена працездатність, і позивач відчуває стійкій біль, змушений лікуватися та додавати зусиль по організації свого життя.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак, сума моральної шкоди 15000 грн. завелика. З врахуванням ступеню втрати працездатності суд вважає можливим стягнути 4000 грн., так як дана сума буде відповідати моральним стражданням позивача.

Відшкодування шкоди за статтями 237-1 КЗпП та 1167 ЦК України не передбачає звільнення від сплати податків. Тому податковим агентом, яким є відповідач, повинно бути проведене утримання всіх належних платежів.

Суд вважає, що строк звернення до суду не пропущений, тому що позовна давність не поширюється на випадки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я ( п.З ч.І ст.268 ЦК).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10,60,212,214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1 13447,92 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 4000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 17447,92 грн. (сімнадцять тисяч чотириста сорок сім грн. 92 коп), з утриманням з зазначеної суми податковим агентом податків за законом “Про податок з доходів фізичних осіб”.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат” на користь держави судовий збір 134,47 грн., 8,5 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд.