ОКРЕМА ДУМКА

Суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Леванчука А.О., Писаної Т.О.

28 жовтня 2015 року м. Київ

щодо вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання недійсним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, визнання недійсним та скасування висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, визнання недійсним та скасування додатку до нього щодо відведення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради про передачу земельної ділянки у власність, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, виключення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 7 листопада 2014 року, додаткове рішення цього ж суду від 22 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року,

За наслідками розгляду вищезазначеної справи, колегією суддів постановлено ухвалу, якою відхилено касаційну скаргу ОСОБА_4 та залишено без змін оскаржувані рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 7 листопада 2014 року, додаткове рішення цього ж суду від 22 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року.

Колегія погодилася із висновками судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 18 липня 2013 року № 3828-VI, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки, передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку (кадастровий № НОМЕР_1) площею 0,0337 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови міста; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 28 серпня 2013 року на земельну ділянку площею 0,0337 по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_4, кадастровий № НОМЕР_1; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0337 га з кадастровим № НОМЕР_1; виключення із Державного земельного кадастру відомостей про вказану земельну ділянку. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.

Таких висновків суди дійшли виходячи із того, що Одеською міською радою при прийнятті рішення № 3828- VI від 18 липня 2013 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0337 га, не були додержані вимоги ст. 116 ЗК України <nau://ukr\2768-14|st116>, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача ОСОБА_3, за захистом яких вона звернулася до суду. При цьому вважали, що цей проект землеустрою також не відповідає вимогам Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року за № 677 <nau://ukr\677-2004-п>, що діяв на момент складення цього проекту, який був затверджений Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської Ради № 01-10/1247/0-1030 пр-М 24 жовтня 2012 року.

Встановивши, що оскаржуване рішення Одеської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, суди дійшли висновку і про наявність підстав для задоволення решти позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, виданого на ім'я ОСОБА_4, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0337 га з кадастровим номером № НОМЕР_1 та виключення відомостей про неї із Державного земельного кадастру.

Однак вважаємо, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України, допустився порушень норм процесуального права не перевіривши належним чином доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині непроведення судом судової земельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st3> кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України <nau://ukr\435-15|st15> визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла того, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд, роблячи висновок про вирішення справи за наявними у ній матеріалами, виходив із того, що представник відповідача категорично відмовився від проведення експертизи. Разом із цим апеляційний суд не перевірив повноваження представника відповідача на вчинення такої процесуальної дії, як відмова від проведення експертизи. При цьому суд не надав відповідної правової оцінки наявній у матеріалах справи заяві відповідача ОСОБА_4 (а. с. 213) про те, що останній погоджується на проведення експертизи та заперечує лише в її проведенні Одеським інститутом судових експертиз. У той же час апеляційний суд не врахував положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України, а саме, що представник діє лише в інтересах та від імені особи, яку він представляє, а тому зіславшись тільки на категоричну відмову представника від проведення експертизи, суд не усунув розбіжностей між позицією сторони та її представника щодо вирішення процесуального питання - призначення експертизи та дійшов до передчасного висновку про вирішення справи за наявними у ній матеріалами, чим фактично позбавив відповідача права на захист від пред'явленого до нього позову.

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і, ці порушення були допущені апеляційним судом, то ухвала цього суду підлягала скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судді: А.О. Леванчук

Т.О. Писана