УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 р. Справа № 876/4986/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

суддів: Бруновської Н.В., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2015 року в справі №2-а-3129/11 за заявою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про зміну способу виконання судового рішення,

встановив:

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області перебуває виконавче провадження № 39776154 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2- 5516/11, виданого Ужгородським міськрайонним судом 04.09.2013 року, про зобов'язання УПФУ в Ужгородському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15.12.2010 р. по 01.06.2012 рік з урахуванням проведених виплат.

Проте у зв'язку із відсутністю коштів в боржника не може бути виконаний.

Посилаючись на зазначені обставини, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з поданням, в якому просив змінити спосіб і порядок виконання рішення в справі № 2-5516/11 шляхом стягнення з управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі на користь ОСОБА_1 як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії в розмірі 1091 грн. 47 коп.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2015 року відмовлено в задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про зміну способу виконання рішення суду.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З матеріалів справи вбачається, що Ужгородським міськрайонним судом було прийнято рішення у справі № 2-5516/11, а саме: зобов'язати УПФУ в Ужгородському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15.12.2010 р. по 01.06.2012 рік з урахуванням проведених виплат.

За приписами п.2 ч.4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Зміст резолютивної частини постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-5516/11 та аналіз наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в поданні просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).

Окрім вказаного, ч.1 ст. 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.

Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями.

Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що таке ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2015 року в справі №2-а-3129/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Бруновська Н.В.

Каралюс В.М.