Ухвала

іменем україни

29 жовтня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Либохорівська сільська рада Сколівського району Львівської області, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання за цільовим призначенням стану; за позовом Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання за цільовим призначенням стану, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2015 року, до якої приєдналася Либохорівська сільська рада Сколівського району Львівської області,

в с т а н о в и л а:

'

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив зобовязати ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту ним земельну ділянку орієнтовною площею 0,1 га, розташовану в урочищі «Долина» у с. Либохора Сколівського району Львівської області та якою він правомірно користується, привівши вказану земельну ділянку до попереднього стану, придатного для використання її за цільовим призначенням під сінокіс шляхом посіву трави за власний рахунок. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він з 1998 року фактично користується вказаною земельною ділянкою за її цільовим призначенням, що підтверджується записами у погосподарській книзі № 2 по Либохорівській сільській раді Сколівського району Львівської області по домогосподарству № 00100-1, головою якого він є. Власником такої земельної ділянки є Либохорівська сільська рада Сколівського району Львівської області, яка прийняла рішення про передачу її у користування. Відповідач, будучи суміжним землекористувачем, за відсутності його згоди, а також згоди власника, самовільно зайняв зазначену земельну ділянку орієнтовною площею 0,1 га під посадку картоплі. Про необхідність зв <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_93/ed_2015_02_11/pravo1/T012768.html?pravo=1>ільнення та повернення цієї земе <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_456/ed_2015_02_11/pravo1/T012768.html?pravo=1>льної ділянки йому у користування відповідачу відомо, однак останній ігнорує відповідні вимоги, продовжуючи надалі порушувати його право на користування спірною земельною ділянкою. Оскільки має місце зайняття відповідачем спірної земельної ділянки без належних на те підстав, а сам відповідач не має наміру її повертати, він був змушений звертатись за захистом своїх порушених прав до суду із даним позовом. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_714/ed_2015_02_11/pravo1/T012768.html?pravo=1>

'-Либохорівська сільська рада Сколівського району Львівської області у лютому 2015 року звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила зобовязати ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту ним земельну ділянку орієнтовною площею 0,1 га, розташовану у межах с. Либохора Сколівського району Львівської області в урочищі «Долина», до комунальної власності, привівши її до попереднього стану, придатного для використання за цільовим призначенням під сінокіс. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вказана земельна ділянка знаходиться у межах села і є комунальною власністю Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області, а її цільове призначення <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_714/ed_2015_02_11/pravo1/T012768.html?pravo=1>сінокосіння. Земельна ділян <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588258/ed_2015_02_11/pravo1/T012768.html?pravo=1>ка фактично передана у користування ОСОБА_1, однак відповідного рішення з цього приводу не приймалось, а лише внесені записи у погосподарський облік по домогосподарству, головою якого є останній. Навесні 2014 року цю земельну ділянку самовільно зайняв відповідач, використовуючи її не за цільовим призначенням. З цього приводу виник земельний спір між ОСОБА_1 та відповідачем, на адресу сільської ради надходили скарги.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позовні вимоги Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту ним земельну ділянку орієнтовною площею 0,1 га, яка розташована у межах с. Либохора Сколівського району Львівської області в урочищі «Долина», до комунальної власності Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області, привівши вказану земельну ділянку до придатного для її використання за цільовим призначенням під сінокіс стану.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2015 року зазначене судове рішення в частині задоволення позовних вимог Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області скасовано та в позові в цій частині відмовлено.

У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

До касаційної скарги ОСОБА_1 приєдналася Либохорівська сільська рада Сколівського району Львівської області.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, зазначав, що ОСОБА_2 з весни 2014 року користується земельною ділянкою орієнтовною площею 0,1 га у с. Либохора Сколівського району Львівської області у межах населеного пункту в урочищі «Долина» без відповідного на те рішення органу місцевого самоврядування з подальшим виготовленням правовстановлюючого документа і проведення державної реєстрації, без будь-якого вчиненого правочину з подальшою його реєстрацією та без дозволу власника вказаної вище земельної ділянки.

Факт самовільного захоплення ОСОБА_2 спірної земельної ділянки також стверджується копіями протоколу земельної комісії при Либохорівській сільській раді Сколівського району Львівської області від 01 квітня 2014 року та акта обстеження земельної ділянки від 09 липня 2014 року, а також показаннями допитаних у судовому засіданні у якості свідків сільського голови ОСОБА_3, членів земельної комісії при сільській раді ОСОБА_4, ОСОБА_5

Обставини щодо орання та удобрення спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га у 2014 та 2015 роках, а також посадки на ній картоплі у 2014 році і намір це робити у 2015 році не заперечувались і самим відповідачем ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Разом із тим суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 як таких, що заявлені особою, чиє право у даному випадку не порушується в силу відсутності у такої особи правової підстави на користування спірною земельною ділянкою.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області та відмовляючи в позові в цій частині, зазначав, що в справі відсутні будь-які докази на підтвердження знаходження спірної земельної ділянки у комунальній власності Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області, а відтак на підтвердження того, що сільська рада вправі звертатися до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту ним земельну ділянку орієнтовною площею 0,1 га, розташовану в урочищі «Долина», до комунальної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналася Либохорівська сільська рада Сколівського району Львівської області, відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Є.П. Євграфова

судді: І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко