УХВАЛА ІМЕНЕМ України

21 жовтня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 до ОСОБА_32, ОСОБА_35, треті особи: Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів, Обслуговуючий кооператив «Дніпро», про визнання дій протиправними та усунення перешкод у користуванні майном, за касаційною скаргою ОСОБА_32, ОСОБА_35 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року; за касаційною скаргою ОСОБА_12 та ОСОБА_36 - представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_37, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_12 ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року; за касаційною скаргою ОСОБА_36 - представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_37, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_12 ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_32, ОСОБА_35 про визнання дій протиправними та усунення перешкод в користуванні майном.

На обґрунтування позову зазначали, що ними було на законних підставах придбано гаражі, які розташовані на земельній ділянці площею 28 788 кв. м по АДРЕСА_1.

Цілісний майновий комплекс автостоянки НОМЕР_1, що належить ОСОБА_32, також розміщений на цій земельній ділянці площею 28 788 кв. м та має загальну площу 67,9 кв. м.

Відповідачі перекривають єдиний проїзд до гаражів позивачів шляхом перекриття шлагбаумом та зачиненням воріт, що унеможливлює користування гаражами.

На підставі викладеного, позивачі просили визнати дії ОСОБА_32, ОСОБА_35 щодо створення перешкод у користуванні майном (гаражами) позивачів, яке знаходиться на території ОК «Дніпро» по АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 28 788 кв. м, протиправними; зобов'язати ОСОБА_32, а також всіх осіб, які будуть діяти від її імені за договорами доручення, трудовими договорами та іншими усними чи письмовими дорученнями, не чинити перешкод у користуванні майном (гаражами) позивачів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 28 788 кв. м, тобто на території ОК «Дніпро», шляхом заборони перекриття (будь-яким способом) основного в'їзду (проїзду) до майна (гаражів) позивачів, що знаходиться на території ОК «Дніпро»; зобов'язати ОСОБА_35, а також всіх осіб, які будуть діяти від його імені за договорами доручення, трудовими договорами та іншими усними чи письмовими врученнями, не чинити перешкод у користуванні майном (гаражами) позивачів, на земельній ділянці площею 28 788 кв. м, на території ОК «Дніпро», шляхом заборони перекриття будь-яким способом основного в'їзду (проїзду) до майна (гаражів) позивачів, що знаходиться на території ОК «Дніпро».

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_30 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_31 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_32, ОСОБА_35 особисто чи шляхом доручення іншим особам не чинити перешкоди шляхом перекриття (будь-яким способом) основного в'їзду на територію «Цілосного майнового комплексу автостоянки АДРЕСА_1 для проїзду:

- ОСОБА_3 до гаража АДРЕСА_2;

- ОСОБА_4 до гаража АДРЕСА_3;

- ОСОБА_5 до гаража АДРЕСА_4;

- ОСОБА_6 до гаража АДРЕСА_5;

- ОСОБА_7 до гаража АДРЕСА_6;

- ОСОБА_8 до гаража АДРЕСА_7;

- ОСОБА_9 до гаража АДРЕСА_8;

- ОСОБА_10 до гаража АДРЕСА_9;

- ОСОБА_11 до гаража АДРЕСА_10;

- ОСОБА_13 до гаража АДРЕСА_11;

- ОСОБА_14 до гаража АДРЕСА_12;

- ОСОБА_15 до гаража АДРЕСА_13;

- ОСОБА_16 до гаража АДРЕСА_14;

- ОСОБА_17 до гаража АДРЕСА_15;

- ОСОБА_18 до гаража АДРЕСА_16;

- ОСОБА_19 до гаража АДРЕСА_17;

- ОСОБА_20 до гаража АДРЕСА_18;

- ОСОБА_21 до гаража АДРЕСА_19;

- ОСОБА_22 до гаража АДРЕСА_20;

- ОСОБА_24 до гаража АДРЕСА_21;

- ОСОБА_25 до гаража АДРЕСА_22;

- ОСОБА_26 до гаража АДРЕСА_23;

- ОСОБА_27 до гаража АДРЕСА_24;

- ОСОБА_28 до гаража АДРЕСА_25;

- ОСОБА_29 до гаража АДРЕСА_26;

- ОСОБА_31 до гаража АДРЕСА_27.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_31 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_30 скасовано та позовні вимоги ОСОБА_30 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_32, ОСОБА_35 особисто чи шляхом доручення іншим особам не чинити перешкоди шляхом перекриття (будь-яким способом) основного в'їзду на територію «Цілісного майнового комплексу автостоянки АДРЕСА_1 для проїзду ОСОБА_30 до гаража АДРЕСА_28.

Виключено із мотивувальної частини рішення посилання на укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20 серпня 2004 року на всю територію земельної ділянки площею 28 788 кв. м.

У іншій частині рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_32, ОСОБА_35 просять ухвалені у справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

ОСОБА_12 та ОСОБА_36 - представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_37, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31, у касаційній скарзі просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий апеляційний розгляд.

ОСОБА_36 - представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_37, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31 у касаційній скарзі просить рішення апеляційного суду змінити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зобов'язавши ОСОБА_32, ОСОБА_35 особисто чи шляхом доручення іншим особам не чинити перешкоди шляхом перекриття основного в'їзду на територію Обслуговуючого кооперативу «Дніпро» по АДРЕСА_1 для проїзду до свого майна (гаражів).

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судом першої інстанції установлено, що згідно з державним актом на право користування землею серії Б від 27 січня 1986 року НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 301 (а. с. 45, т. 1), на підставі рішення Запорізького облвиконкому від 25 грудня 1985 року № 467 Запорізькій обласній Раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР», яка 26 листопада 1992 року була перереєстрована в Мін'юсті (свідоцтво № 331) як Всеукраїнська спілка автомобілістів у зв'язку із термінологічною зміною у назві, у безстрокове і безоплатне землекористування було надано 4 га землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва гаражів і відкритої платної стоянки.

Запорізькою обласною радою добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» автостоянка була передана до уставного фонду АТЗТ «Союзавто», який в свою чергу - АТВТ «АвтоТехСоюз».

На підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2000 року № 123 майнового комплексу автостоянки НОМЕР_1, укладеного ВАТ «Автотехсоюз» рішенням Господарського суду Запорізької області від 13 липня 2001 року у справі №2/5/1041 право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_1, до складу якого ввійшла будівля контрольно-пропускного пункту, допоміжні споруди - вбиральня, огорожа (металева сітка), зливна яма, естакада, замощення визнано за Запорізьким міським об'єднанням учасників дорожнього руху, яке пізніше за договором купівлі-продажу від 18 липня 2002 року № 2462 продало зазначений цілісний майновий комплекс ПП ОСОБА_35, після чого на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2004 року ОСОБА_35 продав, а ОСОБА_38 купив цей майновий комплекс.

За договором купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року, укладеного з ОСОБА_38, від імені якого діяв ОСОБА_35, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечій Ю.А. № 3165, ОСОБА_32 купила цілісний майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_1, загальною площею 67,9 кв. м та розташований на земельній ділянці площею 28 788 кв. м (а. с. 179, т. 1).

Згідно із зазначеним договором на вказаній земельній ділянці розташовані: контрольно-пропускний пункт з/бетон, панелі-А, вбиральня-В, паркан-1, ворота-449, хвіртка-450, ворота-451, естакада-111, ворота-454, замощення площею 15 210 кв. м, зливна яма-П, У-замощення площею 3 660 кв. м.

Згідно з повідомленням Запорізького ОП ЗМБТІ від 07 червня 2010 року № 7425, адресованому Хортицькому районному суду м. Запоріжжя (а. с. 206, т. 3), право власності на цілісний майновий комплекс автостоянки АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_32 на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року.

На даній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться більше 400 металевих та капітальних гаражів членів ГЕК «Дніпро» - фізичних осіб, на частину яких оформлено право власності на підставі рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради, на частину гаражів право власності встановлено рішеннями суду, які набрали законної сили (а. с. 197, 198, 199-206, т. 1, а. с. 13-41, т. 1) і які є власниками або користувачами гаражів.

Із рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27 грудня 2001 року № 486/2 (а. с. 198), від 27 травня 2002 року № 150/13, від 27 червня 2002 року № 193/10, від 30 вересня 2002 року № 294/10, від 25 листопада 2002 року № 330/3, від 17 січня 2003 року № 11/15, від 27 січня 2005 року № 16/13, від 31 серпня 2006 року № 320/32 та інших (а. с. 198-206, т. 1) вбачається, що адреса земельної ділянки, яка надавалась на підставі державного акта на право користування землею від 27 січня 1086 року № 301, обласній раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» для будівництва гаражів і відкритої платної стоянки, на якій розташовані гаражі позивачів і цілісний майновий комплекс відповідачки, змінювалась з адреси: АДРЕСА_1.

Із довідки ОК «Дніпро» від 25 лютого 2014 року № 1402-27 (а. с. 42, т. 1) вбачається, що всі позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_37, ОСОБА_8, ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 є членами ОК «Дніпро» та колективними членами Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (ЗОО ВСА).

Задовольняючи позов частково, суди виходили із того, що гаражі, якими володіють і користуються позивачі на законних підставах, і цілісний майновий комплекс автостоянки, що належить відповідачці ОСОБА_32, знаходяться на одній земельній ділянці, яка між ними не поділена, та дійшов висновку про те, що дії відповідачів з перешкоджання позивачам проїжджати безперешкодно по цій земельній ділянці до своїх гаражів є порушенням їх прав і є незаконними. Установивши шлагбаум перед в'їздом на територію, на якій розміщені гаражі позивачів і забороняючи їм проїзд на цю територію безоплатно, відповідачі на порушення ст. 13 ЦК України вийшли за межі своїх прав, набутих на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. З урахуванням того, що дії відповідачів щодо заборони проїзду позивачам до гаражів виходять за межі встановлених договором купівлі-продажу майнового комплексу прав його власника, апеляційний суд вважав такі дії незаконними не тільки щодо власників гаражів, а й щодо інших осіб, які за законом мають право вільного пересування, а також щодо власників гаражів, яким дозволяють відповідачі проїзд за плату.

З висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на таке.

Судами встановлено, що первинно право користування земельною ділянкою згідно з державним актом на право користування землею серії Б від 27 січня 1986 року НОМЕР_2 належало Запорізькій обласній Раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР»

У подальшому Запорізькою обласною радою добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» автостоянка була передана до уставного фонду АТЗТ «Союзавто», який в свою чергу - АТВТ «АвтоТехСоюз».

Протягом 2000-2004 років власник цілісного майнового комплексу автостоянки неодноразово змінювався на підставі судових рішень та цивільно-правових угод.

Останнім власником автостоянки за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2004 року є відповідачка ОСОБА_32

Спір між сторонами виник з приводу користування земельною ділянкою, на якій розташовані як належні позивачам гаражі, так і належний відповідачці цілісний майновий комплекс.

Із 15 березня 1991 року земельні відносини урегульовані Земельним Кодексом Української РСР від 18 грудня 1990 р. Із 01 січня 2002 року зазначені відносини регулюються Земельним Кодексом України від 25 жовтня 2001 року.

У постанові від 11 лютого 2015 року № 6-2цс15 Верховним Судом України висловлена правова позиція у спорі щодо права власності на земельну ділянку, яка, на переконання колегії суддів, має враховуватись при вирішенні даного спору, оскільки відповідні норми матеріального права, щодо яких Верховним Судом України усувались розбіжності у застосуванні, регулюють, як перехід права власності, так і перехід права користування земельною ділянкою.

Так, на відміну від норми ст. 30 ЗК Української РСР, яка в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції від 22 березня 2003 року) визначала, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і набувачем будівель або споруд (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

Аналіз змісту норми ст. 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Задовольняючи позов частково, суд на порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України наведеного в повній мірі не врахував, зазначаючи, що відповідачі вийшли за межі своїх прав, набутих на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, обсягу прав землекористування, що належали попереднім власникам цілісного майнового комплексу та набутих відповідачкою не встановив та висновків про те, що сам по собі факт розташування майна придбаного цілісного майнового комплексу на земельній ділянці не є свідченням про її належність в цілому відповідачці дійшов передчасно.

Погоджуючись із висновками судів про непорушність права власності на набуті позивачами гаражі, колегія судів разом із тим вважає, що таке право не може здійснюватися із порушенням прав інших осіб, тим більше, набуте в установлений законом спосіб, отже суд має вирішити спір, відповідно застосувавши правила ст. 120 ЗК України та визначившись на підставі належних та допустимих доказів із обсягом прав землекористування як відповідача, так і позивачів.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_32, ОСОБА_35, касаційну скаргу ОСОБА_12 та ОСОБА_36 - представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_37, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_12 ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31, касаційну скаргу ОСОБА_36 - представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_37, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_12 ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик

Судді: Є.П. Євграфова

О.І. Євтушенко

Ю.Г. Іваненко

О.М. Ситнік