Справа № 2-а-489/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2010 року м. Лозова, Харківської області

Суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Горчакова О.І. розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Лозівського міськрайонного суду Харківської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області «Про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити перерахунок і виплату пенсії», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області «Про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити перерахунок і виплату пенсії» у якому він прохав:

-Визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області;

-зобов'язати Пенсійний фонд нарахувати і сплачувати належні йому пенсії, як інваліду ЧАЕС II групи відповідно до Закону у розмірі, не меншому ніж: державна пенсія - 8-й мінімальних пенсій за віком; додаткова пенсія за шкоду здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого розміру мінімальної пенсії за віком станом, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум»;

-стягнути з відповідача кошти, складачі різницю між фактично нарахованими і сплаченими пенсіями, починаючи з 01.01.2004 року і пенсіями, які повинен був сплачувати відповідач йому, як інваліду ЧАЕС II групи, відповідно до Закону у розмірі: державна пенсія - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткова пенсія за шкоду здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України № 966-ХІУ «Про прожитковий мінімум».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2-ї групи по захворюванню, пов'язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України 231-У від 05 10 2006 року «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія інвалідам 2-ї групи, у яких встановлений зв'язок захворювання з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, не повинна бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до п.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і відповідно до Закону України «Про Державний бюджет» мінімальна пенсія за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У зв'язку з тим, що розмір фактично виплаченої йому пенсії був значно нижчий, позивач звернувся до УПФУ у Лозівському районі Харківської області із заявою про перерахунок пенсії, однак отримав відмову у проведенні перерахунку. А отже, на думку позивача, відповідач повинен зробити перерахунок і виплатити пенсію з моменту звернення із розрахунку 8 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з послідуючим перерахунком у відповідності до діючогозаконодавства та встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Позивач у заяві від 24 грудня 2009 року прохав розглянути справу за його відсутності (а.с.7).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання з проханням слухати справу за його відсутності (а.с. 16), а також письмові пояснення, де зазначив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсія позивачу призначена згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому при нарахуванні додаткової пенсії Пенсійний фонд керувався Постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". Отже, порушень при призначенні та перерахунку пенсії згідно діючого законодавства, на думку відповідача, з боку Пенсійного фонду немає.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав:

ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії А № 001040 (а.с. 10), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується копією вкладки до посвідчення № 181734 (а.с. 11), а також інвалідом II групи та має право на пільги, встановлені законодавством України.

ОСОБА_1 встановлено з 23 березня 2000 року другу групу інвалідності безстроково, внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків при ліквідації наслідків ЧАЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК № 050732 (а.с. 12).

Отже, суд прийшов до висновку, що позивач вправі отримувати пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно вимог ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАС України, якою передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким - є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин, оскаржувані в даній справі дії відповідача не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам Основного Закону України, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.І ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,

втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів III групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком та для інвалідів II групи - 8 мінімальних пенсій за віком..

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами III групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, інвалідами II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 p. N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Також, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам III групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам II групи - 20 процентів; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно статті 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня -481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.І ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року,

№ 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року « Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Проте, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік».

Таким чином, управління пенсійного фонду, здійснивши у зазначений період, нарахування та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України на 2008 року», правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року управління пенсійного фонду не мало повноважень здійснювати зазначені виплати державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах встановлених ст..ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.З зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи пенсійного фонду обов'язку здійснити перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, особам, які отримали таку пенсію в період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи пенсійного фонду діяли у відповідності з приписами діючого законодавства.

Суд дійшов до висновку, що визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність є відправною точкою, величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином суд вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу основної щомісячної пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постановою Кабінету Міністрів України № 1 „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету" від 03.01.2002 року, Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки на час прийняття судом постанови вказані порушення відповідачем не усунені, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсій та провести відповідні виплати з 01.014.2004 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.

Відповідно до роз'яснень Вищого Адміністративного Суду України від 21.04.2008р. № 704/100/13-08 законодавчі акти, визнані неконституційними згідно рішень Конституційного Суду України, втрачають чинність від дня прийняття такого рішення, отже положення про таку неконституційність не мають зворотної сили. Так, Конституційним Судом України було визнано неконституційними окремі положення Законів України про державний бюджет в 2007 та 2008 p.p. щодо здійснення нарахування та виплати соціальних виплат , положення зазначених законів втратили чинність лише після визнання їх неконституційними , до цього ж часу вони були чинними та підлягали застосуванню, у відповідачів не було жодних законних підстав не застосовувати їх при обчисленні та нарахуванні відповідних видів соціальних виплат.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача на майбутнє підвищувати розмір пенсії згідно ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає їх необгрунтованими та безпідставними, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти дії, у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було. На теперішній час у суду немає підстав вважати, що в подальшому відповідачем буде порушуватися право позивача на нарахування та виплату належної йому пенсії.

Також суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача коштів, складаючих різницю між фактично нарахованими і сплаченими пенсіями, починаючи з 01.01.2004 року і пенсіями, які повинен був сплачувати відповідач йому як інваліду ЧАЕС II групи відповідно до закону, у розмірі - державна пенсія - 8 мінімальних пенсій за віком; - додаткова пенсія за шкоду здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України № 966-ХІУ задоволенню не підлягає.

При цьому суд виходить з того, що дана сума позивачем належним чином не підтверджена, крім того вона позивачу не була нарахована. За таких обставин суд не може перебрати на себе функції щодо нарахування замість органу, на який дані функції покладено згідно чинного законодавства та її стягнення.

Судом установлено, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 11 січня 2010 року, а позовні вимоги заявлені за період часу із 2004 р.

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку

звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Але жодна із сторін не порушувала питання про терміни позовної давності. Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч.І ст. 98 КАС України суд вирішує питання по судових витратах у постанові або ухвалі суду.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем не надано документального підтвердження сплати судових витрат, тому вони не підлягають стягненню на користь Позивача із - відповідача. Оскільки судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України та перерахуванню до нього ж, то - судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ч.2 ст.19 Конституції України; ст.50, п.4 ст.54, ст.ст.67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 54 Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"; ч. 4 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 71, 72, 86, 94, 98, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області «Про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити перерахунок і виплату пенсії» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області у перерахунку ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, інваліду II групи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності II групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також, додаткову пенсію як інваліду II групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, - виходячи з розміру 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно, з урахуванням сум основної та додаткової пенсії, отриманих ОСОБА_1.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.І.Горчакова