АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -1614/2009 Головуючий по 1-й інстанції
Самсонова О.А.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2009 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І., Карнаух П.М.
при секретарі Гнатюк О.С.
з участю
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2009 року
по цивільній справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2009 р. позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу у розмірі 5050 грн., на відшкодування понесених судових витрат - 310 грн., всього стягнуто 5 360 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнуто з відповідача на його користь подвійний завдаток в еквіваленті 15 000 грн., тобто 1000 доларів США по курсу 7,50 грн. за 1 дол. США., а також понесені судові витрати у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 20.11.2007 р. між сторонами укладено договір (а.с. 6), згідно якого сторони зобов»язувалися в термін до 20 грудня 2007 року укласти відповідно до вимог законодавства договір купівлі - продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що на підтвердження зобов»язання взятого на себе ОСОБА_1 передав в рахунок вартості об»єкта, а ОСОБА_2 отримав завдаток в сумі, еквівалентній 1 000 доларів США, що складає 5050 грн. Договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами укладено не було.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума коштів у розмірі 5050 грн., отримана ОСОБА_2 від ОСОБА_1, не є завдатком, її слід вважати авансом, незалежно від того, як така сума названа сторонами у договорі.
Як встановила колегія суддів, даний висновок місцевого суду є правильним, виходячи з наступного.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов"язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно ч. 1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов»язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов»язання сталося з вини кредитора, він зобов»язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Згідності. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як встановлено судом першої інстанції, договір купівлі-продажу нерухомого майна, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі не було укладено.
Із матеріалів справи вбачається, що 20.11.2007 р. сторони уклали письмовий договір завдатку, згідно якого ОСОБА_1 передав в рахунок вартості об»єкта, а ОСОБА_2 отримав завдаток в сумі, еквівалентній 1 000 доларів США, що складає 5050 грн. За умовами цієї угоди сторони зобов»язувалися у строк до 20 грудня 2007 р. укласти відповідно до вимог чинного законодавства договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Правило, встановлене у ч. 1 ст.. 571 ЦК України застосовується у випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У разі, коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавались.
Твердження позивача в тій частині, що 20.11.2007 р. за договором він передав гроші ОСОБА_2 в якості завдатку спростовуються тим, що оскільки фактично сторони не уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, то передані кошти визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Є також безпідставним твердження позивача в тій частині, що кошти з відповідача повинні бути стягнені за нинішнім еквівалентом - 7,5 грн. за 1 дол. США, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Як вбачається із змісту позовної заяви , позивач просив стягнути з «ОСОБА_2 на свою користь подвійний завдаток - 10 100 грн.» Суд не може вийти за межі позовних вимог, тому висновок суду про стягнення суми 5 050 грн. є вірним.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Київського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
С У Д Д І :