Справа № 6 – а – 48/ 2009 року
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
27 травня 2009 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого: судді Міленко М.П.
при секретарі: Шаповаленко Н.І.
з участю представника заявника : ОСОБА_1
представника стягувача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради про відстрочку виконання судового рішення, -
встановив:
15.04.2009 року Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради, посилаючись на положення Конституції України, Цивільного Кодексу та КАС України , звернулося до суду з заявою про відстрочку виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по зобов»язанню Управління вчинити дії щодо призначення ОСОБА_3 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» , в редакції станом на 09.07. 2007 року, до моменту передбачення в Державному бюджеті України коштів на ці цілі , так як кошти Управлінню виділяються цільового призначення для конкретних виплат допомоги сім»ям з дітьми. Виконання зобов»язання суду стане можливо тільки при передбаченні таких виплат у Державному бюджеті на наступний рік та їх перерахуванні на реєстраційний рахунок управління.
Представником заявника в судовому засіданні підтримано доводи заяви. Крім того , нею уточнено про те, що Управління в 2008 році звертався письмово до вищестоящого органу по питанню виділення додаткових коштів на ці цілі згідно судових рішень, але необхідних роз»яснень, а також коштів не надходило. Станом на час розгляду заяви в суді рішення суду оскаржене в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, тому просе відстрочити судове рішення до розгляду справи Касаційним судом.
Представник зацікавленої особи ОСОБА_2 заперечує подану заяву, вважаючи, що судове рішення набрало чинності і має виконуватись в установленому порядку. Відсутність коштів для проведення перерахунку допомоги на дитину не є підставою для задоволення поданої заяви про відстрочку виконання судового рішення, враховуючи невизначеність часу виділення таких коштів з бюджету.
Представник підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Сумській області в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду заяви.
Суд вважає, що заява про відстрочку виконання судового рішення не підлягає задоволенню.
Згідно постанови Роменського міськрайонного суду від 15 вересня 2008 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради та визнано протиправним рішення про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн. 64 коп. та зобов»язано Управління провести перерахунок і призначити ОСОБА_3 відповідно до ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» щомісячну допомогу до досягнення дитиною трирічного віку з 03 жовтня 2007 року по 14 серпня 2010 року в розмірах прожиткового мінімуму дітей віком до 6 років та стягнуто з Управління на користь ОСОБА_3 заборгованість з 03 жовтня 2007 року по 31 липня 2008 року включно в сумі 3675 грн. 29 коп.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року, за апеляційною скаргою Управління, постанову Роменського міськрайсуду від 15 вересня 2008 року скасовано і прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, зокрема, зобов»язано Управління призначити та виплатити ОСОБА_3 з 03.10.2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» , в редакції станом на 09.07. 2007 року.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч.2,3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку громадянам України, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання зазначеної виплати, яка прямо передбачена законом і за рішенням суду.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не приймається до уваги. Відповідно до правової позиції Європейського суду (далі ЄС) з прав людини по справі Кечко проти України « … якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними… Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань .»
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячних виплат на дитину засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це виплата щорічної разової грошової допомоги як, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, невиконання рішення суду по зобов»язанню Управління призначити ОСОБА_3 допомоги по догляду за дитиною у зв»язку з відсутністю коштів, є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції та статті 1 Протоколу №1 до Конвенції - це справа «Буховець проти України» від 8.11. 2005 року, справа «Шевченко проти України» від 29.11. 2005 року, справа «Васіленков проти України» п.25, рішення від 3 травня 2005 року, справа «Войтенко проти України», рішення від 29.06. 2004 року ( п.п. 43,48, 55).
Отже, суд відповідно до вимог ст. 263 КАС України, не може взяти до уваги як виняткові обставини для відстрочки виконання рішення суду відсутність коштів і не передбачення їх в Державному бюджеті України на ці цілі.
Крім того, не ґрунтуються на Законі твердження заявника про неможливість виконання судового рішення , так як Верховною Радою України не внесені зміни до Законів України « Про державний бюджет України на 2007 – 2008 роки» у зв»язку з рішеннями Конституційного Суду України на ці роки відносно даної категорії осіб, так як рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли в наслідок дії положень Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» , є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
В заяві Управління праці та соціального захисту населення не визначено конкретний строк відстрочки виконання рішення суду, а твердження представника про відстрочку виконання рішення до перегляду справи в Касаційному порядку у зв»язку з оскарженням постанови суду , касаційна скарга до якого надіслана 04.03. 2009 року , як і такі ж твердження про звернення про порядок виконання судових рішень по аналогічних справах до вищестоячого органу в березні, травні 2009 року, судом до уваги не беруться, враховуючи тривалість розгляду справ Вищим адміністративним судом України та поданням звернень до вищестоячого органу про виділення коштів на зазначені цілі лише в 2009 році, тобто після винесення судового рішення.
Суд вважає, що заявником в повній мірі не надано доказів і підстав, які б ускладнювали виконання постанови суду у цій справі . Задоволенням заяви будуть порушені права стягувачки.
Узагальнюючи викладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні виняткові обставини, що можуть ускладнити виконання судового рішення і тому підстави для відстрочки виконання рішення суду відсутні.
Керуючись ст. 263 КАС України суд, -
ухвалив:
В задоволенні заяви управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради про відстрочку виконання постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 вересня 2008року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року по справі № 2-а-193 за адміністративним позовом ОСОБА_3 – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5 – денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя підпис…
Копія вірна:
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ М.П. МІЛЕНКО