УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із указаним вище позовом, посилаючись на те, що 27 червня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 114 микр-ср строком до 27 червня 2013 року на суму 272 тис. грн.

З метою забезпечення позичальником своїх зобов'язань 27 червня 2008 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір поруки б/н.

Станом на 2 грудня 2011 року ОСОБА_4 має прострочену заборгованість у розмірі 139 852 грн 77 коп. із урахуванням прострочених платежів та пені.

Відповідно до умов договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у результаті неналежного виконання позичальником умов договору.

Враховуючи те, що відповідачі добровільно відмовляються погасити дану заборгованість, банк просив стягнути з них солідарно зазначені грошові кошти.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 2 червня 2015 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 114 608 грн 90 коп.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд, із висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно застосувавши положення ст. ст. 509, 526, 530, 543, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, на підставі поданих сторонами доказів, які оцінені відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 належним чином не виконала своїх зобов'язань за кредитним договором, забезпеченим порукою, має заборгованість, яка повинна бути стягнута на користь банку.

Колегія суддів погоджується із такими висновками.

Докази про наявність підстав вважати поруку припиненою в матеріалах справи відсутні.

Досудова вимога боржнику направлялася 30 листопада 2011 року, а з позовом до суду банк звернувся 18 січня 2012 року.

Що стосується доводів про невиконання умов договору поруки щодо направлення на адресу поручителя вимоги із зазначенням невиконаного обов'язку не є перешкодою для реалізації права кредитора звернутися до суду з позовом у будь-який час.

Пеня стягнута у межах строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції, та не спростовують висновків судів і не дають підстав вважати, що ними при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.

Виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого ст. 11 ЦПК України, та заявлених позовних вимог, рішення судів попередніх інстанцій є правильними та законними, ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Журавель

Судді:В.А. Черненко

С.П. Штелик