Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 р.                                          Справа № 805/2622/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату богу № Ф-4767/4-25 від 14 травня 2015 року.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області ) (далі ДПІ у м. Краматорську, відповідач) про скасування вимоги № Ф-4767/4-25 від 14 травня 2015 року Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату богу в сумі 4 744,69 грн.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона, як платник єдиного внеску, визначений статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове держане соціальне страхування», знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької та Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та розпорядженню Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, платників єдиного внеску, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнено від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції.

Як платник єдиного соціального внеску позивач перебуває на обліку відповідача та фактично здійснює свою діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, оскільки згідно переліку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р місто Краматорськ включене до переліку проведення АТО.

З зазначених підстав позивач вважає себе звільненою від зобов’язань щодо сплати єдиного соціального внеску, а винесену вимогу №Ф-4767/4-25 від 14 травня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Через канцелярію суду представником позивача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, без участі представника позивача.

Представником відповідача через канцелярію суду надано письмові заперечення на позов. В обґрунтування незгоди з позовом відповідач зазначає, що підставою для звільнення ФОП є заява платника єдиного внеску яка подається ним до податкового органу. Також, представник відповідача зазначає, що перелік населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, є невизначеним, що підтверджується Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року у справі № К/800/19383/15.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав заперечення та клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження без участі представника інспекції.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом НОМЕР_1, місце проживання: 84313, АДРЕСА_1 (а.с. 9). Згідно наявних матеріалів у справі, позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків та зборів.

Згідно зі звітністю позивача за листопад 2014 року від 09 грудня 2014 року «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» та додатку до нього (далі – звіт, звітність), сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, визначена у розмірі 565,60 грн., з яких платником самостійно сплачено 171,22 грн., залишкова сума становить 394,38 грн., що також відображено у витягу з облікової картки платника з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (а.с. 92-100, 135).

Виходячи із звітності позивача за грудень 2014 року від 13 січня 2015 року, сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, визначена у розмірі 577,99 грн. (а.с. 83-91).

Як вбачається з звіту позивача за січень 2015 року від 04 лютого 2015 року, сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, складає 565,60 грн. (а.с. 74-82).

Відповідно до звіту позивача за лютий 2015 року від 09 березня 2015 року, сума єдиного внеску, що визначена до сплати, зазначена у розмірі 686,80 грн. (а.с. 65-73).

Звітом позивача за березень 2015 року від 06 квітня 2015 року, сума єдиного внеску визначена до сплати у розмірі 1 252,40 грн., що також відображено у витягу з облікової картки платника з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (а.с. 50-64, 135).

ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області сформувала вимогу про сплату боргу від 14 січня 2015 року №Ф-4767-25, якою визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 394,38 грн., та направила ОСОБА_1 (а.с. 107).

Не погодившись з вказаною вимогою ОСОБА_1 23 березня 2015 року оскаржила вимогу №Ф-4767-25 від 14 січня 2015 року, шляхом подачі до Головного управління ДФС у Донецькій області скарги вих. №12 від 23 березня 2015 року (а.с. 11-12).

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2015 року ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області сформовала вимогу про сплату боргу №Ф-4767/1-25, якою визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 577,99 грн., однак сама вимога відсутня в матеріалах справи, тому судом не досліджувалась.

Не погодившись з вказаною вимогою ОСОБА_1 23 березня 2015 року оскаржила вимогу №Ф-4767/1-25 від 18 лютого 2015 року на суму 577,99 грн, шляхом подачі до Головного управління ДФС у Донецькій області скарги вих. №14 від 23 березня 2015 року (а.с. 25-26).

Згідно з рішенням Головного управління ДФС України у Донецькій області від 21 квітня 2015 року № 3075/10/05-49-10-03-12-2 про результат розгляду скарги №12 та №14 від 23 березня 2015 року, вирішено вимоги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 14 січня 2015 року №Ф-4767-25 та від 18 лютого 2015 року №Ф-4767/1-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залишити без змін, а скарги – без задоволення (а.с. 13-16).

Не погодившись з рішенням Головного управління ДФС України у Донецькій області від 21 квітня 2015 року № 3075/10/05-49-10-03-12-2 про результат розгляду скарги №12 та №14 від 23 березня 2015 року позивач оскаржила вимоги від 14 січня 2015 року №Ф-4767-25, якою визнано суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 394,38 грн., та від 18 лютого 2015 року №Ф-4767/1-25, якою визнано суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 577,99 грн., шляхом подачі до Державної Фіскальної служби України скарги вих. №14 від 11 травня 2015 року (а.с. 18-20).

Відповідно до рішення Голови Державної фіскальної служби України про результат розгляду скарги від 09 червня 2015 року № 5389/Д/99-99-10-01-07-15: вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 січня 2015 року №Ф-4767-25 та від 18 лютого 2015 року №Ф-4767/1-25 ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів Донецькій області та рішення за результатом розгляду скарг ГУ ДФС України у Донецькій області від 21 квітня 2015 року № 3075/10/05-49-10-03-12-2 залишено без змін, скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 від 11 травня 2015 року №14 – залишено без задоволення.

12 березня 2015 року ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області сформувала вимогу про сплату боргу №Ф-4767/2-25, якою визначено суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 1537,97 грн. (а.с. 108).

Не погодившись з вказаною вимогою ОСОБА_1 17 квітня 2015 року оскаржила вимогу №Ф-4767/2-25 від 12 березня 2015 року на суму 1537,97 грн. шляхом подачі до Головного управління ДФС у Донецькій області скарги вих. №8 від 17 квітня 2015 року (а.с. 28-30).

Згідно з рішенням Головного управління ДФС України у Донецькій області від 12 травня 2015 року № 3689/10/05-99-10-03-12-2 про результат розгляду скарги, вирішено залишити без змін вимогу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 12 березня 2015 року за №Ф-4767/2-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а скаргу – без задоволення (а.с. 35-38).

07 квітня 2015 року ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області сформовала вимогу про сплату боргу №Ф-4767/3-25, якою визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 2224,77 грн. (а.с. 108).

Не погодившись з вказаною вимогою ОСОБА_1 23 квітня 2015 року оскаржила вимогу №Ф-4767/3-25 від 07 квітня 2015 року шляхом подачі до Головного управління ДФС у Донецькій області скарги вих. №12 від 23 квітня 2015 року (а.с. 40-42).

Згідно з рішенням Головного управління ДФС України у Донецькій області від 19 травня 2015 року №3870/10/05-99-10-03-12-2 про результат розгляду скарги, вирішено залишити без змін вимогу державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 12 березня 2015 року за №Ф-4767/3-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а скаргу – без задоволення (а.с. 43-46).

Не погодившись з рішенням Головного управління ДФС України у Донецькій області від 12 травня 2015 року №3689/10/05-99-10-03-12-2 та від 19 травня 2015 року №3870/10/05-99-10-03-12-2 про результат розгляду скарги позивач оскаржила вимоги від 12 березня 2015 року №Ф-4767/2-25 на суму 1537,97 грн. та від 07 квітня 2015 року №Ф-4767/3-25 на суму 2224,77 грн шляхом подачі до Державної Фіскальної служби України скарги вих. №19 від 09 червня 2015 року (а.с. 31-33).

Станом на час розгляду справи, рішення Державної Фіскальної служби України про результат розгляду скарги вих. №19 від 09 червня 2015 року до суду не надане.

14 травня 2015 року ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області сформовала вимогу про сплату боргу від 14 травня 2015 року №Ф-4767/4-25 та направила ОСОБА_1, якою визначено суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 4744,69 грн. (а.с. 107), яку позивач, виходячи з позову, отримала поштою 03 червня 2015 року. На думку позивача, вимогу про сплату боргу видано з порушенням норм діючого законодавства.

Не погодившись з вказаною вимогою ОСОБА_1 09 квітня 2015 року оскаржила вимогу №Ф-4767/4-25 від 14 травня 2015 року, якою визнано суму боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 4744,69 грн., шляхом подачі до Головного управління ДФС у Донецькій області скарги вих. №18 від 09 квітня 2015 року (а.с. 47-49).

Суд вважає за необхідне зазначити, що вихідна дата скарги, менша за дату прийняття вказаної вимоги.

Доказів отримання відповіді фіскального органу на вказану скаргу станом на час розгляду справи суду не надано.

Так, не погодившись з вимогою №Ф-4767/4-25 від 14 травня 2015 року позивач звернулась до суду із позовом про її скасування.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що позивачем отримано від Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області вимоги: від 14 січня 2015 року №Ф-4767-25, якою визначено суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 394,38 грн., від 18 лютого 2015 року №Ф-4767/1-25 якою визначено суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 577,99 грн., від 12 березня 2015 року №Ф-4767/2-25 якою визначено суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 1537,97 грн., від 07 квітня 2015 року №Ф-4767/3-25 якою визначено суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 2224,77 грн., від 14 травня 2015 року №Ф-4767/4-25 якою визначено суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 4744,69 грн.

Таким чином, вимога від 14 травня 2015 року №Ф-4767/4-25 є складовою, що також відображено у витягу з облікової картки платника з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки до визначеної у ній сумі, у тому числі, увійшли суми боргу зі сплати єдиного внеску, зазначені у попередніх вимогах (а.с. 107-108, 134-135).

На думку позивача, вимогу про сплату боргу видано з порушенням норм діючого законодавства, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Оскільки всі зазначені вимоги пов’язані між собою, та у зв’язку з тим, що прийняття вимоги від 14 травня 2015 року №Ф-4767/4-25 фактично нівелює дії попередніх вимог, і вона є саме тим актом, який у теперішній час порушує права позивача, то позивачем заявлено вимоги про скасування саме неї.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Законом України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом – Закон №2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

У розумінні приписів абз. 2 п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону №2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним, суд зазначає наступне.

Спірним питанням даної справи є наявність/відсутність підстав для звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, від зобов’язань щодо сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі – Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-4 наступного змісту.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, пункт 9-4 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану лише за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Втім, така заява позивачем до органів доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання не подавалась.

Крім того, статтею 10 Закону № 1669 встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Докази наявності такого Сертифікату в позивача до суду не надані.

Крім того, суд вважає зазначити наступне про правомірність/неправомірність посилань позивача щодо здійснення ним підприємницької діяльності на території, де проводилась антитерористична операція (перелік таких зон затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053-р).

Абзацом 2 статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 5 пункту 2 додатку до вказаного розпорядження місто Краматорськ Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у п.п. 16 п. 1 якого зазначено місто Краматорськ Донецької області, де зареєстрований позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Відповідно до відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру судових рішень:

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року у справі № 826/18327/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р";

- ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року у вказаній справі (№ К/800/19383/15) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2015 року у справі № 826/18330/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року "Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30 жовтня 2014 року № 1053";

- ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року відкрито касаційне провадження (№ К/800/19984/15) у вказаній справі та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України. Станом на 06 жовтня 2015 року касаційне провадження № К/800/19984/15 триває.

Тобто, на даний час розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р є зупиненим, а, отже, перелік зон АТО не можна вважати визначеним.

Таким чином, позивач не виконав вимоги Закону щодо звільнення від сплати єдиного внеску і не є звільненим від обов’язків з його сплати.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог Закону №1669, контролюючим органом не застосовано штрафні та фінансові санкції до позивача, передбачені за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, а спірна вимога № Ф-4767/4-25 від 14 травня 2015 року винесена на підставі відомостей позивача, викладених у податковій звітності.

За таких обставин, спірна вимога № Ф-4767/4-25 від 14 травня 2015 року про заборгованість зі сплати єдиного внеску є законною, обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4872,00 грн); за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (73,08 грн).

Разом із цим, частиною 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплаті підлягає 10 відсотків розміру ставки судового збору (у даному випадку – 182,70 грн). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача майнового характеру (скасування вимоги податкового органу). Відповідно, при подачі даного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 182,70 коп., що підтверджується квитанцією від 23 червня 2015 року (а.с. 3).

Враховуючи висновок суду про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, беручи до уваги приписи ч.ч. 1-3 ст. 94 КАС України та ст. ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, суд вважає за необхідне стягнути з позивача 90 % несплаченого при подачі позову судового збору у розмірі 1637,30 грн (1870,00 грн (повний розмір судового збору за майнові вимоги) – 182,70 грн (частина судового збору за майнові вимоги, сплачена позивачем при подачі адміністративного позову).

З огляду на наведене, на підставі Податкового кодексу України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, керуючись вимогами ст.ст. 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату богу № Ф-4767/4-25 від 14 травня 2015 року – залишити без задоволення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (НОМЕР_1, місце проживання: 84313, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України на р/р 31214206784075, отримувач Слов’янське УК/м.Слов’янськ/22030001, банк отримувача ГУДКС України у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37803368, МФО 834016 судовий збір у розмірі 1637 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Голошивець І.О.