Справа № 2а-1612/ 719/12

Постанова

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 року Суддя Комсомольського міського суду

Полтавської області ОСОБА_1

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Комсомольську про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника заробітної плати, який відповідно до Закону №1058 враховується для обчислення пенсії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить зобов’язати відповідача, з врахуванням передбаченого ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» показника заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з одночасним застосуванням умов оптимізації, зобов’язати відповідача усунути порушення діючого законодавства і в подальшому здійснювати нарахування пенсії у відповідності до Закону.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні проти позову. Відмову провести перерахунок пенсії з розрахунку показника середньої заробітної плати мотивує відсутністю правової підстави для застосування норми, яка регулює інші правовідносини.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, надані сторонами по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача з 03.01.2004 року і отримує пенсію за віком відповідно до положень ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Визначаючи характер спірних правовідносин та правову норму, яку належить до них застосувати, суд виходить з наступного:

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на належний соціальний захист у разі втрати працездатності, та встановлення умов пенсійного забезпечення визначені та закріплені в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» /далі по тексту Закон № 1058/, який набув чинності з 01.01.2004 року.

Частиною 4 ст.42 Згаданого Закону /в первинній редакції/ був передбачений перерахунок пенсії у зв’язку зі збільшенням страхового стажу, який проводився кожні два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії виходячи із заробітної плати, з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначеній в ч.1 ст.40 цього Закону.

Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року /далі по тексту Закон № 107-УІ/ були внесені зміни, в т.ч. і до Закону № 1058-ІУ.

Частина 4 ст.42 Закону в редакції Закону № 107-УІ передбачала проведення перерахунку пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після її призначення та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визначався згідно із ст.40 Закону № 1058-ІУ .

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року згадані зміни були визнані неконституційними.

Отже, з врахуванням положень ст.ст. 58,152 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів в часі, до спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи ч.2 ст.40, ч.4 ст.42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону від 09.07.2003 року, якими визначено, що при обчисленні пенсії слід застосовувати показник середньої заробітної плати працівників, занятих у галузях економіки.

Порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії встановлено ст..40 зазначеного Закону/в редакції від 09.07.2003 року/, частиною другою якої визначено формулу заробітної плати для обчислення пенсії, де одним з показників, який враховується при обчисленні цієї формули є Зс – середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Отже, поняття «призначення» та «перерахунок» пенсії не є тотожними в розумінні положень Закону № 1058-ІУ, оскільки умови та порядок реалізації права на призначення та перерахунок пенсії розмежовуються ст. 40 та ст. 42 Закону, системний аналіз яких дає підставу дійти висновку, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії є незмінною величиною, обчислюється один раз і використовується як складова для призначення пенсії відповідно до положень ч.2 ст.40 Закону № 1058-ІУ .

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про застосування умов оптимізації, суд наголошує про наступне:

Вимоги в цій частині обгрунтовані позивачем посиланням на ст. 40 ЗУ №1058, яка регламентує порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії при її призначенні, і є, як наголошувалось раніше, незмінною величиною, що обчислюється один раз і використовується як складова для призначення пенсії відповідно до положень ч.2 ст.40 Закону № 1058-ІУ. З огляду на зміни, які були внесені до ст.ст. 40,42 ЗУ № 1058 та визнані згодом неконституційними, умови оптимізації, встановлені ч.1 ст.40 ЗУ № 1058, не можуть застосовуватись до періоду, за який враховується заробітна плата для перерахунку пенсії, що настає після її призначення, тому вимоги позивача щодо застосування умов оптимізації задоволенню не підлягають.

Вирішуючи справу відповідно до спрямованості завдання адміністративного судочинства та специфіки предмету судового розгляду, з огляду на критерії, зазначені в ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує про наступне:

Призначивши позивачеві пенсію та здійснюючи її наступний перерахунок в порядку та розмірі, як вони визначені ст. ст. 40, 42 Закону № 1058-ІУ відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені ст.ст.6, 95 Конституції України, з огляду на що суд не вбачає невідповідності оскаржуваної позивачем бездіяльності відповідача вимогам Закону № 1058-ІУ, тому приходить до висновку про відсутність обставин, якими обґрунтовано пред’явлений позов.

Питання розподілу судових витрат вирішене судом відповідно до положень ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.159, 160, 183-2 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: підпис ОСОБА_1

З оригіналом вірно:

Суддя: Т.В. Окунь