Справа № 1- 108 / 2009р.

  В И Р О К  

        І М Е Н Е М    У К Р А Ї  Н И

       29  травня     2009  року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого: судді Міленка М. П.

при секретарі: Шаповаленко Н.І.

з участю прокурора:  Думал  С.М.

представника  потерпілої : ОСОБА_1  

та  захисника: ОСОБА_2

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ромни справу про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  українця,  гр. України,  освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого,  уроженця   АДРЕСА_1  і  мешканця   АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не  судимого,  

       

за ст. ст. 125 ч. 1, 126 ч.2   КК України ,-

 

В С Т А Н О В И В

            ОСОБА_3  проживав з 2005 року в АДРЕСА_2 , співмешкаючи з громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2  народження. Крім ОСОБА_3  в будинку ОСОБА_1  проживали діти : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Двоє  останніх  дітей  від   їх фактичного  шлюбу.

           10.01.2009 р.  близько 17.00 год., коли ОСОБА_1  вдома була відсутня, за дітьми наглядав ОСОБА_3  Останній, будучи в нетверезому стані, вирішив повчити цифри з ОСОБА_4 , але остання в силу свого віку не могла запам’ятати показані ним цифри і це привело його в збуджений стан. ОСОБА_3  сказав малолітній ОСОБА_4 , що якщо та не може запам’ятати цифри та літери очима, то запам’ятає їх через “задній прохід” та розлютившись, почав на неї кричати. Так як чергові спроби вивчити з дитиною цифри та літери не дали позитивного результату, то ОСОБА_3  навмисно , з метою залякати останню, бив малолітню по голові та інших частинах тіла табличками з полімерного матеріалу, на яких зображені цифри, та дитячим іграшковим відерцем  з такого ж  матеріалу,  та засунув табличку з цифрами в її анальний отвір.

    Згідно висновку судово-медичного эксперта малолітній   ОСОБА_4  спричинені легкі  тілесні  ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров’я.

    Умисно наносячи  удари  по тілу  малолітньої ОСОБА_4  на протязі  15 хвилин  різними предметами, в тому числі по голові,  завдаючи останній  побої та фізичний біль  та вставляючи  предмет  в  її анальний отвір,  від  яких   ОСОБА_4   плакала  і  виявляла боязнь.   ОСОБА_3   вчинив  мордування  з метою завдання фізичного болю та залякування малолітньої потерпілої  і припинив свої дії, виявивши   в анальному отворі малолітньої кров.          

            Висновки  досудового  слідства  про  винність   ОСОБА_3    в   умисному  легкому  тілесному ушкодженні та  в умисних  насильницьких діях, що мають характер мордування, з метою залякування малолітньої  потерпілої  відповідають  фактичним  обставинам  справи і  підтверджуються  зібраними у  ній  доказами.

  Допитаний  на  початку   досудового  слідства 05  та 06 лютого 2009 року, в тому числі  і з участю захисника,   ОСОБА_3 , зокрема, підтвердив факт вживання  0,5 літра горілки  близько 17 год.  10 січня 2009 року, після чого почав виховувати нерідну доньку ОСОБА_4   і вчити її грамоті. При цьому  показував їй цифри  з полімерного матеріалу та говорив їх назву  і ОСОБА_4  повинна була їх повторювати, проте  вона  цього  не розуміла  і нічого не говорила. Така поведінка ОСОБА_4  його роздратувала  і він почав  на неї кричати і погрожувати  що буде її бити  та вставе  цифри  в анальний  отвір, дослівно говорячи : « Якщо не доходить через голову, то дійде через задній прохід». Після чого  знову запитав  у ОСОБА_4  назву цифр  від 1 до 4  та вона їх не назвала  і повідомила, що не знає  їх. Знову почав запитувати в ОСОБА_4  назву цифр, але вона не відповіла і він взяв  якусь цифру  з полімерного матеріалу  і вдарив  кутом цифри   ОСОБА_4   в лоб. Після нанесеного удару ОСОБА_4  почала плакати   та залишилася стояти на місці, а він взяв дитяче відерце з полімерного матеріалу  та кинув їй на голову. ОСОБА_4   продовжувала плакати ще дужче. Розлютившись на неї,  він дав ОСОБА_4  цифру  та сказав  щоб вона  сама засунула її в анальний отвір. ОСОБА_4  взяла цифру  та поставила її біля  свого анального отвору  і налякано дивилась на нього, а він, з метою завдання їй фізичного болю, штовхнув ОСОБА_4  і вона впала  на таблицю з цифрами, після чого  почала плакати  та кричати від болю. Він побачив, як  з її сідниці  потекла кров, після чого, злякавшись за її здоров»я, помив її  та поклав спати. Коли  додому прийшла  співмешканка   ОСОБА_1 , ОСОБА_4  прокинулась  і розповіла їй  про те, що  він її побив. Після чого він пішов  з дому,  а співмешканка викликала міліцію.

   Із  протоколу  відтворення  обстановки  й  обставин  події з участю, зокрема,   судово – медичного експерта та захисника,  продемонстрованими    на   манікені ( а.83- 88)  видно, що ОСОБА_3   послідовно  розповів  і  показав  яким  способом  він  заподіяв   тілесні  ушкодження  малолітній   ОСОБА_4 , що узгоджується  із зазначеними  обставинами  в протоколах  його допиту підозрюваним 05 та 06 лютого 2009 року.  

  Визнавши  в подальшому  вину  у скоєнні  злочину,  передбаченому ст. 125 ч. 1 КК України,   ОСОБА_3  не визнав вини  за ст. 126 ч. 2  КК України,  заявив  про  те, що ОСОБА_4   не  залякував  і   не мордував.

               В судовому засіданні   ОСОБА_3  підтвердив умисне спричинення легких                        тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_4 , уточнивши, що побої  та інші насильницькі дії                          завдавав  їй  на протязі  близько 15 хвилин загалом  під час  навчання   потерпілої  за                         допомогою   полімерних  чисел. Під час цих дій   навмисно  вдарив   ОСОБА_4   по лобу  цифрою  з полімеру  та  таким  же  відерцем   по голові,  після   чого  вона  сама впала  на  цифру з    полімеру, яка  зайшла   в  її анальний отвір. Оговорив  себе  про те,  що  перед  навчанням   ОСОБА_4    та  заподіянні  їй  тілесних ушкоджень  випив  0, 5 літра  горілки та  умисно  штовхнув   ОСОБА_4   на цифру з полімеру.  Цю горілку  він випив  уже  після   того,  як ОСОБА_4  розповіла  матері   про вчинені  ним   насильницькі дії  відносно  неї,  а   про те,  що  умисно  штовхнув її   на  цифру  з  полімеру,  також себе оговорив. Оговір  вчинив  під тиском  працівників  міліції,  які його  доставляли  до Роменського МВ ,  після чого  він  був  затриманий.    

     Суд  критично  відноситься  до  тверджень  підсудного про те, що  визнавальні  свідчення  він  надав   під   примусом  працівників органу  дізнання,  враховуючи  наступне.

                  Постановою слідчого від 06 лютого 2009 року   захисником   ОСОБА_3   призначено  адвоката ОСОБА_2  ( а. 41, 42) ,  який   і прийняв участь  у його допиті  в якості підозрюваного  в той же день  ( а. 45).

                   З   заявами  до  начальнику органу дізнання, слідчого, який розслідував справу ,  чи прокурора  про застосування недозволених  методів  слідства підсудний  не  звертався.

                  Після того, як ОСОБА_3   пояснив  зміну  своїх   пояснень  обставин  справи  застосуванням  недозволених методів  дізнання,  що викликало  частковий  оговір,  за повідомленням  суду   Роменською міжрайонною прокуратурою проведена перевірка,  за результатами якої  прийнято рішення  про те, що така заява  не знайшла свого підтвердження, у зв»язку  з чим відмовлено в порушенні кримінальної справи з підстав ст. 6 п. 2  КПК України.

                В  судовому засіданні 28 травня 2009 року,   після   уточнення  обвинувачення  прокурором  в суді ,   ОСОБА_3   визнав   факти   обвинувачення,  в  тому числі   і в спричиненні побоїв  та мордування.  

За   даними, що  містяться  у  висновку   судово  -  медичної  експертизи   відносно ОСОБА_4 ,  у останньої  в області лобу  справа  та зліва  виявлені кровововиливи та садно, в лівій лицевій області,  в області лівої вушної раковини, на зовнішній поверхні лівого стегна, правій сідниці, проекції обох колінних суглобів  виявлені крововиливи, які відносяться  до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров»я ( а. 79- 81).    

                       За  висновком  додаткової  судово - медичної  експертизи  механізм  утворення тілесних  ушкоджень,  продемонстрований  підсудним  під час  відтворення  обстановки  пригоди  13 лютого 2009  року,  співпадає  з  тілесними  ушкодженнями ,  виявленими  у  потерпілої ( а. 83-88, 91, 92).

                Відповідно  до  протоколу   від 10 січня 2009 року   на місці вчинення злочину   вилучено дві таблички  з полімерного матеріалу, на яких зображені цифри , та  дитячі трусики  з плямами  бурого кольору ( а. 14).

    За   свідченнями  представника  потерпілої, її матері   ОСОБА_1 , за час  сумісного проживання   були випадки,  коли ОСОБА_3   погрожував  малолітній   ОСОБА_4  , так як та   не розуміла  в окремих випадках його вимог. 10 січня 2009 року  близько 17 год. ОСОБА_1  пішла по молоко  до сусідки ОСОБА_7 , а коли повернулась додому  близько 18 годин, то побачила  у ОСОБА_4  на тілі  крововиливи  і донька їй пояснила, що   ОСОБА_3  заставляв її вчити цифри, а так як вона  їх не могла запам»ятати, побив її цифрами та руками по голові та тілі  , дитячим відерцем по голові  і за це запихав ці цифри їй  в анальний отвір. Від фізичного болю та переляку донька просила  її не бити, але ОСОБА_3  не реагував на  її  просьби. Коли ОСОБА_1   пішла з дому  по молоко,  то крововиливів на її тілі  не було. ОСОБА_3  пішов з дому,   а вона   з телефону  сусідки   ОСОБА_7  викликала працівників міліції.

    Допитана  в судовому засіданні  малолітня потерпіла ОСОБА_4   пояснила про те, що  коли мати  пішла  із дому 10 лютого 2009 року  у другій половині дня , ОСОБА_3   почав   показувати їй цифри з полімеру  та заставляв їх вчити, але вона запам»ятати цифр не змогла, після чого   ОСОБА_3  почав на неї кричати, бив  цифрами та дитячим відерцем  по голові , після чого відерце розбилось,   вставляв  цифру  в її  анальний отвір. Вона  дуже злякалася дій   ОСОБА_3 ,  кричала  і просилася  щоб  він її не бив, а коли прийшла мати , то розповіла  їй  про  дії   ОСОБА_3          

    Як  пояснила  свідок ОСОБА_8 , сім”я   ІНФОРМАЦІЯ_6  та ОСОБА_3    проживає  по -  сусідству  і   ОСОБА_1   через день  у неї  брала  молоко для дитини. Близько 17 год. 10 січня 2009 року ОСОБА_1   в черговий раз прийшла  по молоко,  почекала її до 18 годин ,  поки  видоїла корову , після чого  вона пішла додому. Приблизно хвилин через 10   ОСОБА_1  знову прибігла до неї, була налякана  і пояснила, що ОСОБА_3  побив ОСОБА_4 , знущався над нею, запихав  їй  в анальний отвір  табличку з цифрами. На пропозицію свідка   ОСОБА_1  забрала дітей  в  її  будинок. Прийшов ОСОБА_3   та почав  прохати ОСОБА_4  про те, щоб вона нікому не розповідала того, що сталося. Коли свідок залишилася з ОСОБА_4  у кімнаті вдвох, то дівчинка їй розповіла про те, що ОСОБА_3   її навчав  полімерними цифрами ,  а так як дитина  його не розуміла,  то бив її  цими цифрами  та дитячим відерцем по голові,  вставляв  в її  анальний отвір  цифру. На пропозицію свідка   ОСОБА_1   викликала  лікаря   ОСОБА_8    та працівників міліції. Через нетривалий час підійшла лікар ОСОБА_8  та сільський голова   ОСОБА_9 , яким ОСОБА_4   розповіла  про обставини насильства  зі сторони ОСОБА_3 , які до цього  розповідала їй самій.

    Обставини  виклику   ОСОБА_1   у зв»язку  з неправомірними діями підсуднього відносно малолітньої ОСОБА_4 ,  пояснили   в судовому засідлані  лікар ОСОБА_8   та сільський голова ОСОБА_9  Їм   ОСОБА_4  також  пояснила  про те, що   ОСОБА_3   її навчав  полімерними цифрами ,  а так як дитина  його не розуміла,  то бив її  цими цифрами  та дитячим відерцем по голові,  вставляв  цифру  в її  анальний отвір.  

      Про   вчинене  насильство   ОСОБА_3  відносно неї, малолітня ОСОБА_4   пояснила  бабусі   ОСОБА_10 ,   яка   перебувала  з нею   в лікувальному закладі.          

      Згідно  з  висновком  стаціонарної   судово - психіатричної  експертизи   ОСОБА_3   інкременоване  йому  діяння  здійснив  у  стані простого  алкогольного  сп”яніння,   коли  міг  усвідомлювати  значення  своїх дій та  керувати  ними,  в  момент  скоєння  злочину  у  стані  тимчасового  розладу  не  перебував, під  дію  ст. ст. 19, 20 КК  України  не  підпадає,  а виявляв ознаки легкої   розумової   відсталості ( олігофренія, дебільність легкого ступеня,  а. 114-116).

    Свідчення   ОСОБА_1    та  її малолітньої доньки   ОСОБА_4  про те, що   ОСОБА_3   фактично   до цього   випадку  не вживав спиртних напоїв  і 10 січня 2009 року   під час скоєння насильницьких дій  також  не перебував в стані сп»яніння,  судом  оцінюється критично,  враховуючи   твердження  підсудного  в цій частині обвинувачення, його  характеризуючи дані ( а. 128), підтверджені сільським головою ОСОБА_9   в судовому засіданні.  

    Ретельна  перевірка  доводів  підсудного  про  застосування   до нього  незаконних  методів  слідства, які  могли  потягти  самообмову, свідчить  про те,  що така  його  позиція  обрана  способом  захисту  і  бажанням  уникнути  від  відповідальності  за  свої дії.  

    У  справі  достатньо  доказів  на  підтвердження   обвинувачення  підсудного   у  скоєнні  насильства   відносно  потерпілої   за  зазначених обставин.

    Пояснення  потерпілої , свідків,  самого  підсудного  про  визнання  вини  у  скоєнні  злочину  на  досудовому  слідстві   і в судовому засіданні ,   в  своїй  сукупності,  враховуючи  висновки   експертиз, речові  докази,  підтверджують  вину ОСОБА_3   у  скоєному,  оскільки  в ході  судового  розгляду  справи  у  суду  не виникло  підстав   ставити  під сумнів  вказані  докази, так як  не було   здобуту обставин, щодо  наявності  оговору  підсудного  зі  сторони  вказаних  осіб  та само обмову  зі сторони  підсудного, так як  пояснення  самого ОСОБА_3    про  визнання  вини  у  скоєному,  знаходяться  у  логічному  взаємозв”язку   з іншими доказами , які  були  досліджені  судом.  Ці  докази, на яких базується обвинувачення підсудного,  здобуті  з дотриманням  чинного  законодавства, є  законними  і  допустимими.

    Наносячи  умисні побої  по тілу  малолітньої ОСОБА_4 ,  підсудний  усвідомлював  суспільно небезпечний  характер  своїх  дій,  передбачав  настання  суспільно - небезпечних  наслідків  і  бажав   їх,  тобто  діяв  із  прямим   умислом на  спричинення  тілесних ушкоджень,  його  дії  носили  характер мордування , з метою залякування  малолітньої потерпілої.  

    Не  перебував   підсудний  і  в  стані  фізіологічного  ефекту   під час  вчинення своїх дій , як   він твердить в судовому засіданні , а  перебував   у  стані  простого  алкогольного  сп”яніння, що  виключає   констатацію  у   ОСОБА_3    стану  фізіологічного  ефекту,   а також  іншого  емоційного  стану,  враховуючи  також  його   тривалі  взаємовідносини   з  потерпілою, пов”язані  з подібними  діями,  зниження  інтелектуального  контролю   над   поведінкою  безпідставно  викликало   у  себе  ним  самим  попереднім  прийомом  алкоголю,  який  він  вживав  перед вчиненням  насильства відносно малолітньої, що  змінило  характер  емоційної  регуляції  розумової  діяльності,  враховуючи  стан  його психічного здоров»я,  порушило  нормальне  протікання  фізіологічних  процесів, що полегшує  здійснення   соціально  небезпечних  проступків,  зменшує   можливості  самоконтролю. Про  відсутність   в діях   підсудного  стану  фізіологічного  афекту  свідчить  також  висновок  судово – психіатричної експертизи.

    Досліджені   докази  суд  вважає достовірними   і кваліфікує  дії  підсудного  за ст. 125 ч. 1  КК України, тобто  заподіяння умисного легкого  тілесного ушкодження  та ст. 126  ч. 2  КК України,  вчинення  умисних   побоїв та інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю та тілесні ушкодження,  що мають характер мордування, з метою залякування  потерпілої.

    Враховуючи  обставини   скоєння  злочинів  невеликої тяжкості  та середньої тяжкості, особу  винного :   визнання   вини  у скоєному,   стан  його психічного здоров»я , наявність малолітніх дітей,  тобто  обставини,  які  пом”якшують  покарання, поряд  з цим  вчинення  злочину  особою  в  стані  алкогольного  сп”яніння, тобто  обтяжуючу  обставину, суд  вважає  необхідним  призначити  покарання  у вигляді  громадських робіт за  ст. 125 ч. 1 КК України  та  обмеження волі   за ст. 126 ч. 2  зазначеного Закону, що  буде  достатнім  для  його  виправлення  та  попередження  нових  злочинів.

    Речові докази   у  справі  які  зберігаються   в  камері   схову   Роменського  МВ  ( а. 14),   у вигляді   полімерних цифр та  дитячих трусиків,  підлягають  знищенню.

    Позовні  вимоги  прокурора  про  стягнення  витрат  за   лікування  потерпілої  від злочину на  користь  держави в особі  фінансового  органу на  протязі  7  днів   з 12  по 19  січня 2009 року в  хірургічному  відділенні  Роменської  ЦРЛ  на загальну   суму  741 грн. 44 коп.  визнані   підсудним, підтверджуються  матеріалами  справи і  відповідають  вимогам ст. 61 ЦПК  України, ст. ст. 1166, 1206 ЦК  України  і  підлягають  до  задоволення.

    Враховуючи  обрану  міру покарання,  до прибуття засудженого до місця відбування покарання  міру запобіжного заходу   ОСОБА_3  залишити  у вигляді тримання під вартою.  

     

    Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

                                                                               З А С У Д И В:

            ОСОБА_3   визнати  винним  за ст.ст. 125 ч. 1, 126 ч. 2  КК України   і  призначити   покарання :

•   за ст. 125 ч. 1 КК України  - 200 ( двісті)  годин  громадських робіт ;

•   за ст. 126 ч. 2  КК  України  -  2 ( два)  роки   обмеження волі.

         Відповідно до ч. 1  ст. 70  КК  України   остаточно  визначити покарання    шляхом  поглинення менш суворого покарання більш суворим  у вигляді  2  ( двох)  років  обмеження  волі.    

              До прибуття засудженого до місця відбування покарання  міру запобіжного заходу залишити у вигляді тримання під вартою. У строк   відбування покарання   за правилами, передбаченими  у ст. 72 КК України ,  зарахувати   в час  попереднього ув»язнення  під вартою  з 05 лютого 2009 року,  а також  час слідування під вартою  до виправного центру.

          У відповідності  до ст. 58  КВК  України   початок строку покарання  у вигляді  обмеження волі  обчислювати з дня  прибуття  і постановки  засудженого  на облік  у  виправному  центрі.

        Речові докази  по справі   знищити.

             Стягнути  з   ОСОБА_3   на користь  держави  в особі  фінансового  відділу Роменського   міськвиконкому витрати  на  лікування потерпілої  від злочину в сумі  741 грн. 44  коп. ( р/р  31416544700011, МФО  837013, код платежу 24060300, ід. код 23635184  банк  ГУДКУ  в Сумській області ).

            Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Сумської області  через Роменський міськрайсуд   протягом  п”ятнадцяти    днів    з  моменту  проголошення,  а   засудженим  -  в   той же  термін  з  часу отримання  його  копії.  

         

СУДДЯ: підпис...

      КОПІЯ ВІРНА:

 СУДДЯ  РОМЕНСЬКОГО

 МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                                        М.П. МІЛЕНКО