Дата документу Справа № 310/5971/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1681/15

Єдиний унікальний № 310/5971/15-к Головуючий в 1-й інстанції - Морока С.М.

Категорія - ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Дутова О.М., Гончара О.С.,

при секретарі Торбач Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015080130000521 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єнакієве Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, пенсіонера, зареєстрованого в м. Єнакієве Донецької області, який тимчасово мешкав за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого;

за участю: прокурора Шелудько З.Л., захисника ОСОБА_3,

за апеляційною скаргою (з урахуванням доповнення) представника потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 - адвоката Соботюка В.А. на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі (з урахуванням доповнення) представник потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 - адвокат Соботюк В.А. посилається на незаконність судового рішення через невідповідність викладених у ньому висновків, фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду при вирішенні цивільного позову. При цьому зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд послався на те, що під час досудового розслідування та судового розгляду не було встановлено матеріальне становище потерпілої, що не відповідає дійсності, оскільки було встановлено, що ОСОБА_4 є господаркою, не має змоги працювати у зв'язку з хворобою, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_6, має трьох дочок, які навчаються, тобто її матеріальне становище є незадовільним. Тому просить, з урахуванням наведеного, ухвалу суду в цій частині скасувати та постановити нову ухвалу, якою цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі, стягнувши на користь останньої з ОСОБА_2: 14404 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків; 1500 грн. в рахунок відшкодування процесуальних витрат; 700000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Грошові кошти в сумі 834 грн., які належить ОСОБА_2 передати ОСОБА_4 в рахунок часткового відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу, захисника, який просив судове рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга (з урахуванням доповнення) представника потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 - адвоката Соботюка В.А. підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2015 року до ОСОБА_2, застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим режимом нагляду.

До набрання ухвали чинності запобіжний захід ОСОБА_2 залишено у вигляді тримання під вартою. В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішена доля речових доказів. Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Згідно змісту судового рішення, ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 03 годині 35 хвилин ОСОБА_2, знаходя­чись в приміщенні квартири АДРЕСА_1, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, кухонним ножем умисно наніс ОСОБА_7 двадцять три удари ножем в шию, чим спричинив потерпілому 23 проникаючих поранення шиї, внаслідок чого від гострої крововтрати та колото-різаних поранень судин шиї з права настала смерть потерпілого ОСОБА_7, тим самим ОСОБА_2 умисно убив ОСОБА_7

В цей час в кімнату, де було скоєне вбивство ОСОБА_7 зайшла ОСОБА_8, пі­сля чого ОСОБА_9, діючи умисно, із застосуванням того ж самого ножа, який зна­ходився при ньому, наніс потерпілій ОСОБА_8 удар в життєво важливий орган людини - шию, спричинивши потерпілій колото - різану рану шиї.

Отримавши поранення потерпіла ОСОБА_8 вибігла з кімнати, в зв'язку з чим ОСОБА_2 не довів до кінця свій злочинний намір, направлений на умисне вбивство двох осіб з причин, що не залежали від його волі, та не виконав усіх дій, які вважав не­обхідним для заподіяння смерті ОСОБА_8

Вказані дії ОСОБА_2 підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, та ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та підтверджені дослідженими доказами у провадженні.

Між тим, згідно висновку судової психіатричної експертизи № 134 від 11.06.2015 року ОСОБА_2 на даний час та час вчинення суспільно небезпечного діяння страждав і страждає хронічним психічним захворюванням у формі хронічного маревного розладу. Під час скоєння суспільно небезпечного діяння не міг віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними, нині також не може віддавати звіт у своїх діях та керувати ними, у зв'язку з чим потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

У зв'язку з наведеними обставинами, прокурором було подано до суду клопотання про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру, яке задоволено оскаржуваною ухвалою суду.

Висновки суду про вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджуються дослідженими судом доказами і ніким не оскаржуються.

Разом з тим, з прийнятим судом рішенням в частині відмови потерпілій ОСОБА_4 у задоволенні цивільного позову про стягнення з ОСОБА_2 на її користь шкоди, колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту ст. ст. 127, 128, 129 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов, у тому числі і при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Цивільний позов розглядається у кримінальному процесі за правилами, визначеними КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Зокрема, при розгляді цивільного позову відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; особи, що беруть участь у справі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Положеннями ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Відмовляючи ОСОБА_4 в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що потерпіла не надала докази на підтвердження свого майнового становища.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд в достатній мірі не врахував того, що ОСОБА_4 спричинені душевні страждання та заподіяна моральна шкода, зумовлена вбивством сина, яка відповідно до ст. 23 ЦК України підлягає відшкодуванню незалежно від того чи було надано їй матеріальну допомогу, чи ні. На погіршення стану здоров'я та на важке матеріальне становище потерпіла посилалася в суді першої інстанції, зокрема в позовній заяві (а.п. 27-29), як на підставу для відшкодування шкоди, згідно з вимогами ч. 1 ст. 1186 ЦК України.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 має стабільний дохід у виді пенсії в розмірі 2076 грн., яка виплачується Пенсійним фондом України.

Враховуючи, що потерпіла ОСОБА_4 ніде не працює, має трьох доньок, які навчаються, її чоловік - ОСОБА_6, який тяжко хворів, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, колегія суддів приходить до висновку, що вона знаходиться в дуже тяжкому матеріальному становищі.

Однак зазначені положення законів були залишені поза увагою та не були дотримані при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні.

Зазначене свідчить про порушення процесуальних прав потерпілої ОСОБА_4, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову і відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і зобов'язаний повторно дослідити лише ті обставини, які під час кримінального провадження були встановлені, але досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості переглянути вирок суду в частині вирішення цивільного позову шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, оскільки судом не досліджувалися обставини, на які посилається потерпіла ОСОБА_4, та які мали суттєве значення для вирішення цивільного позову.

Тому, виходячи із передбачених ч. 6 ст. 9, п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення учасникам судового провадження реалізації їх права на захист, ухвалений вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу (з урахуванням доповнення) представника потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 - адвоката Соботюк В.А., задовольнити частково.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2015 року відносно ОСОБА_2, в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті ухвалу суду залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді:

Білоконев В.М. Дутов О.М. Гончар О.С.